Памятки Берегове
До памяток національного значення в Берегово належать
- Ансамбль споруд «Графського двору»: Палац князя Г.Бетлена (1629 — 1857 рр.), каретна і зерносховище (1629 — 1686 рр.) та стайні (1629 — 1686 рр.)вул. Г.Бетлена, 1
- Костел XIII - XV ст., вул. Шандора Петефі, 30
- Костел XIII -ХІХ ст., вул. Тиноди
Стара назва міста - Берегсас (1504) ще й досі на слуху, назва Берегове (1946р.) так не прижилася у місцевого населення. Бо населення тут з давніх-давен - угорці. Цікавий факт: у місті діє 3 угорські середні школи та дві українські й одна російська, гімназій дві - одна українська і одна угорська. В місті є угорський театр, угорський педінститут. Угорщина в Україні одним словом...
Затишне гарне чисте місто.
Памятки Берегово місцевого значення (перелік)
- Лікарня, 1930-1936 рр., вул. Берталона, 2
- Житловий будинок, початок ХХ ст., вул. Кошута, 2
- Будинок обласного архіву, ХІХ ст., вул. Кошута, 4а
- Будинок райвійськкомату, кінець ХІХ ст. вул. Кошута, 8
- Комплекс споруд винзаводу, ХХ ст., вул. Томаша Міхая, 22
- Адмінбудинок, ХІХ ст., вул. Мукачівська, 3
- Будинок, 1820 р. пл. Ракоці, 1
- Лазня, 1911-1912 рр., вул. Сечені, 2
- Житловий будинок, 1820 р., вул. Сечені, 32
- Житловий будинок, ХІХ ст., вул. Сечені, 34
- Будинок СШ № 1, 1896-1903 рр., вул. Стефаника, 22
- Будинок СШ № 5, початок ХХ ст., вул. Томаша, 5
- Поліклініка, кінець ХІХ ст., вул. Хмельницького, 1
- Будинок СШ № 4, кінець ХІХ ст., вул. Хмельницького, 18
- Житловий будинок, початок ХХ ст., вул. Хмельницького, 27
костел
Реформаторська церква
Вілла Шарі Федак
Будинок угорської прими Шарлотти Клари Марії Федак зведений у закопанському стилі.
Шарі Федак у 18 років розпочала навчання у театральну школу Ракоші Сіді в Будапешті, а її дебют стався у братиславському театрі. Співачка поставила на акторську майстерність, а не на вокальні дані, і не програла. Проривом у загальношироку популярність стала скандальна роль у п’єсі "Витязь Янош". Шарі зіграла чоловічу роль. Це викликало резонанс та привернуло увагу до вистави. В результаті п'єса виконувалася більше 500та разів з участю Федак. Це був феміністичний виклик, який глядачі прийняли.
Вона була наче пташка в пошуках своєї гілочки, на якій могла жити, творити. Купила будинок- зайнялася показово городом, потрапила в неприємну ситуацію з чутками про те, що через неї директор театру покінчив життя самогубством. Вона знімалася в перших фільмах. Доводила, що жінка мають рівні права з чоловіками. Стала першою жінкою, що керувала автомобілем в Угорщині! Вона сміливо, але безглуздо кидалася у політику. ТОагітувала за радянську Угорську республіку.
Вона була наче пташка в пошуках своєї гілочки, на якій могла жити, творити. Купила будинок- зайнялася показово городом, потрапила в неприємну ситуацію з чутками про те, що через неї директор театру покінчив життя самогубством. Вона знімалася в перших фільмах. Доводила, що жінка мають рівні права з чоловіками. Стала першою жінкою, що керувала автомобілем в Угорщині! Вона сміливо, але безглуздо кидалася у політику. То агітувала за радянську Угорську республіку (1919 р), виступала на нацистському радіо «Donausender» (1944 р). ЇЇ засудили за це, і вона провела два роки у в'язниці.
Як зазначає у своїй статті Олександр Ворошилов, чимало легенд складалося у Бергасі про Федак. Одна з них "нібито на її оголеному животі офіцери грали у карти. При умові – якщо співачка жодного разу за вечір не посміхнеться, то отримає у подарунок великий будинок." І як він же зазначає: "До речі, у карточній грі на гроші в Угорщині найвища ставка досі має назву «шаріфедак»."
У будинку , який сміливо можна назвати палациком, за радянські часи, розміщувався дитячій садочок. Нині приміщення займає єпископство Закарпатської реформатської церкви.
Ресторан Золота Пава -
Панське казино Березького комітату
Один з найрозкішніших будинків в Берегові був зведений 1913 року. До цього часу вже існувала будівля "панського казино," при якому діяла бібліотека. Піджупан Бережського комітату - Томаш Етвеш на зборах місцевої еліти запропонував побудувати заклад, де могли б проходити збори громади, а також урочисті події, бали та літературні вечори, благодійні заходи. Але, через деякій час, з'ясувалося , що потрібний більший простір. Зводиться 1890-го року новий будинок, Але і він стає замалим. Святкове відкриття оновленого казино відбулося 1913 року. Будівля стала однією з найгарніших будинків міста. Вона поєднала у собі елементи модерну і арт-нуво. Її інтер'єри були вишукані та розкішні. А у декорі були зображення красивої пташки - пави.
Центральна площа
Фотографії за 2006 р
палац Бетлена
Православна церква
Мисливський палац Шонборна
Бонус для туристів
Ця літня мисливська резиденція графа Шонбора мала б бути одним з найгарніших туристичних обєктів Берегова. являє собою палац із вежею в еклектичному стилі, збудований наприкінці ХІХ ст., із дендропарком біля резиденції. В 1913 році на її базі було відкрите угорське державне винне господарство, в 1920 році за чехословацької влади палац став власністю республіканської спілки виноробів, а в радянський час (1954 рік) тут було створено Берегівський винзавод, який випускав вина, вельми популярні на просторах СРСР, відзначені преміями на міжнародних конкурсах.
Вже 1913 року тут було влаштовано угорське державне винне господарство. За часів правління чеської влади - з 1920 року тут діяла республіканська спілка виноробів. Цікаво, що і в радянські часи будівлю використовував Берегівський винзавод. Цей завод випускав доволі відому на теренах СРСР продукцію, що неодноразово відзначалася преміями на міжнародних конкурсах.
Тривалий час будівля була закритою.
Про новітню історію розповідає стаття з Берегово.today
У закритому для «сторонніх» мисливському палаці Шонборна почалась сумнівна реконструкція
09.05.2015
Минув понад рік з того часу, як берегівські громадські активісти домоглися майже неможливого – потрапили на роками закритий для всіх «сторонніх» радгосп-завод. Точніше, на його подвір’я, аби побачити одну з найгарніших історичних будівель не лише Берегова, а й всього Закарпаття – мисливській палац графа Шонборна.
Після сумнівної «приватизації» колишній радгосп припинив свою основну діяльність – виробництво вина, але, всупереч загальній тенденції, не став і туристичним об’єктом. Відтак, жоден турист, який буває в місті, так само, як і місцеві мешканці, не може на власні очі подивитись на цю понад сторічну пам’ятку. За панування «братви» Януковича ширилися чутки, що на об’єкт накинув око хтось із сумнозвісної «Сім’ї», отже, простим смертним варто забути про цей палац.
Але стався Майдан, після якого люди прагнули змін не лише в київських верхах, але й в рідних місцях. В квітні 2014 року група берегівчан, активістів Революції гідності, таки домоглися зустрічі з нинішнім господарем комплексу, Юрієм Балегою, директором Публічного акціонерного товариства "Берегово-Тиса". До того пан Балега неодноразово відмовлявся пускати когось (будь то журналісти, чи то представники організацій з охорони історичної спадщини) навіть на двір колишнього радгоспу. Та атмосфера революційних змін подіяла – берегівчани таки увійшли на подвір’я, побачили красивий доглянутий сквер і – більшість вперше у житті – самий палац зблизу.
Далі була, здавалося б, конструктивна розмова. Громадські активісти тоді навіть не підняли (а таки даремно!) питання, чи в законний спосіб радгосп-завод, разом із інфраструктурою, підвалами, та головне – безцінною (або, принаймні, дуже дорогою) пам’яткою архітектури місцевого значення, став приватною власністю. За словами самого директора ПАТ «Берегово-Тиса» Юрія Балеги, це відбулося поетапно, починаючи з 2007 року. Начебто спочатку об’єкт взяли в оренду, а потім утворили публічне акціонерне товариство, в якому власниками є колишні працівники радгосп-заводу та прирівняні до них пенсіонери, які працювали на підприємстві (от тільки питання, чи всі ці «акціонери» в курсі, що вони нині – співвласники графського палацу?). В квітні минулого року сторони зійшлися лише на тому, що палац і сквер мають бути відкритими для людей. Нехай не цілодобово – бо тоді не буде чистоти й порядку, вандали ж можуть нанести шкоди й рослинам, й будівлі. Але принаймні вдень, чи в якійсь інший спосіб, якій може бути публічно обговорений. Директор ухилився від прямої обіцянки відкрити «приватизований» палац із дендропарком, але запевнив, що й сам зацікавлений в його перетворенні в туристичний об’єкт.
Але палац потребує ремонту, який саме почався – і всі присутні в цьому переконалися, бачачи «ліси» та інші ознаки будівельних робіт. А от після ремонту колишній палац таки стане гідним туристичного міста об’єктом – переконував тоді всіх пан Балега.
В травні 2014 в країні вже однозначно вибухнула війна, двоє з активістів (Василь Вовкунович та Олексій Пацюк) добровольцями пішли на фронт, решта в той чи інший спосіб долучились до волонтерства, і всім було якось не до палацу. Хіба що автор цього матеріалу кілька разів переконувався, що залізні ворота заводу все так само закриті для «сторонніх», як і багато років тому.
За рік відбулася реконструкція головної окраси палацу – вежі, яку перекрили новим покриттям, та «прикрасили» словом «ТИСА».
А нещодавно тривогу забила киянка Наталія, яка регулярно навідується в наше місто і буквально закохалася в старе Берегово. Вона побачила ознаки втручання в автентичну будівлю палацу. На щастя, поки що лише в початковому стані. Як можна побачити з фотографій, відбулися зміни в основній частині палацу – з неї зникли «зубці» (парапет у вигляді ствопчиків), а на їх місце поклали два ряди силікатної цегли. Вочевидь, задумана якась «модернізація» будівлі, яка гарантовано спотворить досконалий вигляд мисливського будинку! Судячи з кількості палет із цеглою на даху, «власники» палацу вирішили витягнути другий поверх – на що мали б отримати дозвіл, враховуючи охоронний статус будівлі. І який би навряд чи хтось дав би, не порушуючи закону.
З іншого боку, виходячи з темпів ремонту, будівля залишатиметься закритою ще не один рік. А головне, нема ніякої гарантії, що опісля ремонту (і, судячи з наявних ознак, вкрай шкідливого для історичного вигляду палацу) об’єкт стане доступним для громади. Відтак, громада має сказати своє слово – чи погоджується вона з таким станом речей…