Нова Чорторія

Історична довідка

Зовсім недалеко (16,5 км) від районного центру Любар, на березі живописної річки Случ знаходиться село Нова Чорторія.

Спочатку село мало назву Чорторія. З часом та з розвитком село поділилося на дві окремі частини – Нову та Стару.

Власниками у ХІХ ст. була родина Прушинських. У 1857 році Прушинські із-за великих боргів змушені продати маєток. Так Чорторія відійшла родині Оржевських: Наталії та Петрові за 30 тисяч карбованців.

Родина Оржевських була відома своїм меценатством - подружжя виділяло кошти на будівництво школи та лікарні для селян. Наталія Оржевська працювала декілька годин на день сестрою милосердя в лазареті, створеному під час Першої Світової війни. Також вона була головою Житомирського губернського Російського товариства Червоного Хреста у 1914-1917 роках. По смерті свого чоловіка, Наталія Іванівна стала останньою господинею села до 1917р. Походила Наталія зі знатного старовинного княжого роду Шаховських. Рід славився своїми військовими, громадськими, державними, політичними діячіами. Народилася Наталія у 1859 році у Царському Селі під Санкт-Петербургом. У 16-річному віці стала фрейліною при імператорському домі. У 1883 році видана заміж за Петра Оржевського. Все своє подальше життя вона допомогала дітям, хворим, знедоленим. Після революції вона лишилася в маєтку. Передала його новоствореній державі. Деякій час вона викладала у технікумі німецьку мову. Радянська влада по-своєму віддячила цій святій жінці : у 1934 році її було заарештовано та вислано до Казахстану. Зв'язок з нею обірвався у 1939 році.

Палац Прушинських-Оржевських

На початку XIX ст. власники маєтку Прушінські будують палац. Спочатку це була одноповерхова будівля. Наприкінці ХІХ ст. палац значно перебудовується новими власниками - стає двоповерховим. Фасади палацу були реконструйовані і набули мотивів ренесансу з новомодним на той час модерном. А ось фасад, який виходить до парку зберіг свою первинну барочну трактовку. Південна частина вважається найстарішою частиною будівлі - одноповерховий ризаліт.

Зараз в колишньому палаці розміщено аграрний технікум. Тому у вихідні дні майже нереально потрапити всередину, щоб подивитися інтер’єри. У вестибюлі збереглися старі сходи з кованим перилами з мотивом каштанового листя та геральдичних драконів. Палац мав гарні вітражі, в овальній залі містив(ть?)ся великий вітраж на античну тему художника Ф. Беляківського.


В колишньому будуарі збереглася гарна стеля з ліпним фризом з квіткових гірлянд. Донедавна від первинного оформлення зберігався й мармуровий камін в великій залі. Дивом півтори десятків років тому він просто зник (джерело Вісник )

Адреса палацу вул. Незалежності, 36

! Пам'ятка архітектури національного значення (реєстраційний номер 1103/0)

Парк

Палац розташований в парку площею в 70га. Липова алея веде до ріки. Ймовірно парк був прикрашений, але з архітектурних форм лишився лише місток на пагорб, на якому стояла альтанка. Тут нараховується понад 50 видів різноманітних дерев та чагарників, зустрічаються й 200-літні дерева. Тут росте й модрина, єдине хвойне дерево, що скидає на зиму листя.

Збереглися старовинні в’їзна ворота в маєток. Ворота виконані з кованого заліза. Чотири стовпи були зроблені з сірого граніту. На двох стовпах розташовані ковані ліхтарі.

З лівого боку від головних воріт розташований будиночок-сторожка, прикрашена дерев’яним різьбленням.

Церква-усипальня Оржевських

В парку, всього в сотні метрів від палацу, була зведена церква як родинна усипальня. Побудована вона в 1907році у російсько-візантійському стилі за проектом Андріана Прахова. Її стіни в інтер’єрі були вкриті орнаментальним тематичним розписом роботи художника Михайла Нестерова.

Місце, де покоїлися останки графа Оржевського, було варварськи пограбоване у період з 40 – х до 60 – х років минулого століття та надрубано, мармурового саркофагу напевне немає. Зараз вхід в крипту закритий на замок.

Церква діюча. Інколи проводяться служби.

На фото потрапив й мій пес - мандрівник

Паровий млин – гордість Житомирщини

Не одразу розумієш що будинок-велетень над рікою Случ - це є один з перших парових млинів. Зверніть увагу, що з боку дороги будівля має 5 поверхів, а з боку ріки аж 7. До основної будівлі приєднується двоповерховий корпус - склад для готової продукції.

Цей паровий млин був побудований у 1870 році і на той час – був одним з найбільших в Україні.

Млин переробляв 500тис пудів зерна. Аж до 1962р млин приводився до руху від парової турбіни за допомогою ремінцевої передачі. Потім млин працював за допомогою електроенергії.

Як доїхати до Нової-Чорторії

В Нову Чорторію швидше потрапити через Любар

Ліпше за все відвідувати Нову Чорторію на автомобілі додавши в маршрут декілька палаців та церковних споруд. Любарський район має що показати. Та й в самому Любарі є цікаві памятки А можна скористатися приміським автобусом. В Глезне залишки маєтку, а в Коростках через ворота можна побачити вдалині палац. Бо зараз це територія психоневрологічної лікарні Неподалік від Нової Чорторії - у Старій Чорторії зберігся мурований храм, зведений наприкінці ХІХ ст. Не знаю наскільки актуальний розклад нижче, у будь-якому випадку вартує уточнювати:

Мітки: Житомирська область, палаци, церкви, усипальні, млини,