Церква святої Катерини – перший храм, який вас зустрічає при в’їзді до славетного Чернігова.
Храм був зведений 1715 року на кошти Якова Юхимовича Лизогуба на честь подвигів свого діда та Чернiгiвського козацького полку при штурмі турецької фортеці Азов 1696 року. Тоді його дід Яков Кіндратович одинадцятий чернігівський полковник і саме під його проводом чернігівський полк брав участь у Приазов’ї.
Церкву побудували на місці давньоруського храму ХII ст. на пагорбі, який розташувався навпроти колишнього Дитинцю.
Катериненська церква архітектурою походить у своїй композиції i деталях вiд монументальних образів дерев'яних так званих "козацьких" храмів України. Катериненська церква – один з найкращих зразків п’ятикамерних хрестових у плані мурованих церков, які зводили у Наддніпрянщини і другій половині XVII ст. Катериненська церква – один з найкращих представників українського бароко. .
Кожен з п'яти основних об'ємів храму завершується банею, вікна мають видовжену форму, прикрашені наличниками. Портали входів зроблені у стилі бароко. Особливе враження справляє вікно у вигляді хреста над головним входом.
Всередині вражає просторове рішення. Ззовні те, що здається окремим об’ємами, всередині зливається в один великий об’єм. Такі об’ємі були притаманні дерев'яним зрубним українським церквам.
Іконостас був великий різьблений триярусний, на тумбах якого розміщували герби родини. . На 1874 рік він мав пошкоджений вигляд, занедбаний. Його замінили на одноярусний, еклектичного стилю вівтар, який не підходив до внутрішнього простору храму. Царські ворота від старого вівтаря були збережені. Їх використовували в теплому Покровському вівтарі. Це був витвір мистецтва. Але під час другої світової війни вони були знищені. Цікаво, що на воротах фігури хоч і вдягнуті в середньовічні одежі, але мали ярко виражені іудейські риси обличчя.
Наприкінці ХІХ ст. до церкви був прибудований додатковий вівтар. А у 1908 році була побудована дзвіниця. Але під час реставрації була розібрана. Під час другої світової церква постраждала від пожежі. Вже після війни проведена консервація, реставрація відбулася лише наприкінці 1970-их рр. Зараз тут міститься музей народно-декоративних мистецтв Чернігівщини.