Садибний будинок, що зберігся і до наших днів, належав Якову Александровичу, колезькому секретарю.
Богданівка перше згадується 1796 роком. Утворилася в результаті об’єднання хуторів. Перша назва села «Величківка". Ймовірно чи то якийсь Богдан володів землями, чи село переназване на честь з синів. Але тривалий час фігурувало одночасно дві назви цього населеного пункту. І вже на початку ХІХ ст. установилася одна назва Богданівка.
1814 року була споруджена мурована церква, освячена на честь св. арх. Михаїла. До цього в селі існувала дерев’яна. На жаль, й мурована не збереглася.
Цікавий факт що саме у маєтку Александровичів вперше на Прилуччині почали садити та розводити картоплю.
Біля колишньої садиби Александровичів ріс богданівський дуб, який затверджений як пам’ятка природи. Його вік сягає понад 400 років! Що з ним зараз, я не знаю.
Садибний будинок скромний, одноповерховий. Розміщувався він неподалік від притоки Удаю. На території маєтку був парк. В інтернеті неодноразово зустрічала переписану інформацію про те, що "пан любив смажених горобців". А головне згадку за те, що на річці, що біля садиби, був острівець з альтанкою, до нього вела вимощена цеглою доріжка.
Що зараз в садибі? Станом на 2011 рік тут не було нічого. Заколочені вікна, покинута будівля. Є відомості, що приміщення передали православній церкві, і його у 2021 ще пристосовують під храм.
