Летичів має свій герб: у лазуровому полі хвилястий посередині хвилястий пояс, у горішній частині золоте сонце з шістнадцятьма променями, у долішній частині основний старовинний символ, ще з часів Стефана Баторія – срібний вовк що біжить. Пояс означає річку Вовк, на якій розташоване місто, сонце символізує Подільську землю. Символи знаходяться на щиті що обрамований декоративним картушем і увінчаний срібною міською короною з трьома зубцями вежі.
Летичівська фортеця
Санктуарій Летичівської Богородиці
Під час одного з багатьох наїздів татар на Поділля, під Летичевом зі своїм втомленим і знесиленим військом затримався Станіслав Ревера-Потоцький (згодом великий гетьман корни і воєвода Київський та Краківський). Коли гетьман зі своїм військом розбили табір для відпочинку у сні він бачить постать жінки, що остерігає його про небезпеку ворога. Зібрана рада старшин переконує його про надмірну втому і знесилення, переконують не звертати уваги на видіння. Та видіння повторилось знову і знову. Він віддав наказ готуватись до бою. Перші промені сонця показали татарські війська, що насувались. Заспівавши за звичаєм старовинну пісню «Богородиця», мужні оборонці кинулися в бій. Після перемоги гетьман прибув до храму, щоб скласти подяку Богові. На іконі він побачив ту саму жінку з видіння. Сповнений прагнення увіковічити спомин про отриману Небесну опіку, гетьман і все його військо, склали так зване «копитове» пожертвування на будівлю мурованого храму у Летичеві.
Цей переказ підписало багато свідків. Будовою храму на території укріпленого замку зайнявся летичівський староста Ян Потоцький, який разом з дружиною також пожертвував значну частину власних коштів.
Ознайомитися з історією можна на офіційному сайті Санктуарія Летичівської Богородиці
На сьогодні монастир реставрований. В храмі проведено ремонт і ніщо не нагадує що тут за радянських часів була стайня, потім склади міндобрив, зерновий та цегельний, корчма та приміщення різних цехів. В 1985 році в приміщеннях колишнього монастиря спалахнула велика пожежа, що тривала більше доби, після цього будівлі було повернуто її первісне призначення. Хоча на фотографії за 1989 рік будівлі були в жахливому стані.
Цей переказ підписало багато свідків. Будовою храму на території укріпленого замку зайнявся летичівський староста Ян Потоцький, який разом з дружиною також пожертвував значну частину власних коштів.
Ознайомитися з історією можна на офіційному сайті Санктуарія Летичівської Богородиці
На сьогодні монастир реставрований. В храмі проведено ремонт і ніщо не нагадує що тут за радянських часів була стайня, потім склади міндобрив, зерновий та цегельний, корчма та приміщення різних цехів. В 1985 році в приміщеннях колишнього монастиря спалахнула велика пожежа, що тривала більше доби, після цього будівлі було повернуто її первісне призначення. Хоча на фотографії за 1989 рік будівлі були в жахливому стані.
Михайлівська церква
Храм, освячений в ім’я архистратига Михаїла - ще один елемент, що входив в оборонну структуру міста. Побудована церква в XVII ст. . Мурована тричасна. Пропорції всіх об’ємів приземкуваті.
Була дуже перебудована у 1836 р - замість трьох дерев’яних верхів зроблено один кам’яний, прибудована різниця з боку вівтаря, а стіни укріплено 4 контрфорсами
Дзвіниця була прибудована у 1869 р., вона прямокутна в плані.
Михайлівська церква – характерний взірець культової оборонної споруди.
Успенська церква
Храм зведений 1858 – 1864 рр. неподалік від місця дерев'яної церкви, яка згоріла.