Високу вежу-дзвіницю в Старокостянтинові просто неможливо не помітити. Вона граціозно возвеличується над рікою Случ, а її розташування не випадкове, бо вежа виконувала і дозорну функцію.
Висота її висота сягає 70м
Домініканський костел побудований в 1612 р. Оборонна функція будівлі чудово приєдналася до культової, особливо це виразилося в вежі. Вона
Костел в плані прямокутний розміром 35 на 16м, зі сходу шестигранна абсида, з півдня висока мурована башта. Башта є шестиярусною, всередині яруси між собою сполучалися гвинтовими сходами. Товщина стін першого ярусу вежі становить 2,8м. Крім вікон башта мала стрільниці з внутрішніми камерами та вогнеподібними ключоподібними отворами.
В «Інвентар маєтностей Подільських» за 1615 рік про костел написано: «костел мурований, ґонтами дубовими фарбованими побитий, на верху альтана білою бляхою оббита, над нею баня мідна. До костелу дверей двоє залізних. Вежа велика, біля костелу від річки Случі мурована, побілена»
До ліквідації католицького монастиря у 1832 р, в домініканському кляштор добудовували, каплицю св. Тадеуша, ризницю, галереї. А після ліквідації, всі будівлі передали православній церкві. Служби в храмі правилися до 1844р. Будівля храму почала занепадати і потребувала ремонту. За ініціативою Карашевича були зібрані кошти на ремонт. В 60-х рр XIXст. Російський уряд виділив гроші на реконструкцію, але насправді тоді був складений план перебудови костелу на православний храм. Проект підготував професор «Технічно-будівельного комітету» Е.І. Жибер. За цим проектом будівля цілком витрачала свій первісний вигляд, споруда мала потонути в надбудовах псевдоросійського стилю. Проект був затверджений в 1871 році і навіть частково здійснений. Єдине, що добре, так те, що проект мав всі креслення початкового плану, вигляду всіх фасадів костелу до реконструкції.
13 вересня 1853 року храм був переосвячено на честь Воздвиження Чесного Хреста
Нижче старі фотографії зі старої версії мого сайту про Памятки України. Архів загубився, то ж нехай повисять, поки не зроблю нових.
Никанор Карашевич точно визначив у метриці, складеної в 1887р, матеріали, конструкції, декоративне оздоблення, і те, що втратив костел після перетворення на православний храм: «Стрілчаті склепіння, оперті на карнизи; а під карнизами, у вівтарі, були ліпні янголи, які ніби своїми руками підтримували склепіння; у чотирьох кутах властиво храму — чотири голови апокаліптичних тварин під карнизами. Ці ліпні фігури, під час перебудови собору в 1875—1880 роках, незважаючи на моє настійливе прохання до архітектора Дейнеки не чіпати їх, були оббиті і знищені, відтак інтер'єр храму суттєво втратив на вигляді»
( рос. «Своды стрельчатые, опирающиеся на карнизы; а под карнизами, в алтаре были лепные ангелы, поддерживающие как бы своими руками своды; в четырех же углах собственно храма - четыре главы апокалиптических животных под карнизами. Эти лепные фигуры, при перестройке собора в 1875-1880годах, несмотря на их усиленную мою просьбу архитектора Денейко их не трогать, были сбиты и уничтожены, отчего внутренность храма много потеряла благолепия»)
Никанор Карашевич точно визначив у метриці, складеної в 1887р, матеріали, конструкції, декоративне оздоблення, і те, що втратив костел після перетворення на православний храм: «Стрілчаті склепіння, оперті на карнизи; а під карнизами, у вівтарі, були ліпні янголи, які ніби своїми руками підтримували склепіння; у чотирьох кутах властиво храму — чотири голови апокаліптичних тварин під карнизами. Ці ліпні фігури, під час перебудови собору в 1875—1880 роках, незважаючи на моє настійливе прохання до архітектора Дейнеки не чіпати їх, були оббиті і знищені, відтак інтер'єр храму суттєво втратив на вигляді»
( рос. «Своды стрельчатые, опирающиеся на карнизы; а под карнизами, в алтаре были лепные ангелы, поддерживающие как бы своими руками своды; в четырех же углах собственно храма - четыре главы апокалиптических животных под карнизами. Эти лепные фигуры, при перестройке собора в 1875-1880годах, несмотря на их усиленную мою просьбу архитектора Денейко их не трогать, были сбиты и уничтожены, отчего внутренность храма много потеряла благолепия»)
Храм мав чудотворну ікону «Розп'яття Христа», нібито за переказами ровесниця храму. Також художньо-історичну цінність мала стародавня ікона Божої Матері в срібних шатах, які подарували подружжя Драгомирів в 1715р.
ХХ століття обійшлося жорстоко з колишнім костелом. Спочатку у 1919 році постраждала будівля від артилерії, потім тут було влаштовано катівню НКВС, під час другої Світової – розміщувалося гестапо, а на території проводилися розстріли.
На 2001 рік костел з вежею були в напівзруйнованому стані, розміщалися будівлі на території міліцейського відділення. Пройти, як ви розумієте, було неможливо. Моя спроба дістатися інакше була невдалою. З 1945 по 2002 рік вежа та руїни костелу належали відділку міліції, читала, що вони тут влаштували в колишньому костелі тир, а на першому поверсі вежі поставили більярдний стіл.
На початку 2004 року тут з’явилися ченці-«самонасельники», почали бачити як на стінах колишнього костелу проявляються ліки святих. Було самопроголошено створення тут монастиря «Возвиження Чеснаго Хреста» Вхід з костелу до вежі ченці загородили дерев'яним парканом і вставили двері. Розпочалася бюрократична паперово-судова тяганина. Тим часом УПЦ МП тут розпочала господарювати. На території розібрали старий монастирський будинок, звели свої нові будівлі та храм.
23 вересня 2008 року «комплекс споруд оборонної башти», а саме: вежу-донжон і руїни костелу, внесено до переліку пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації.
Нині на території діє монастир, але пройти до однієї з головних пам’яток Староконстянтинова можливо.
Археологічними дослідженнями 2000-их років виявлено, що святиня з'єднувалася підземним ходом із замком князів Острозьких
ХХ століття обійшлося жорстоко з колишнім костелом. Спочатку у 1919 році постраждала будівля від артилерії, потім тут було влаштовано катівню НКВС, під час другої Світової – розміщувалося гестапо, а на території проводилися розстріли.
На 2001 рік костел з вежею були в напівзруйнованому стані, розміщалися будівлі на території міліцейського відділення. Пройти, як ви розумієте, було неможливо. Моя спроба дістатися інакше була невдалою. З 1945 по 2002 рік вежа та руїни костелу належали відділку міліції, читала, що вони тут влаштували в колишньому костелі тир, а на першому поверсі вежі поставили більярдний стіл.
На початку 2004 року тут з’явилися ченці-«самонасельники», почали бачити як на стінах колишнього костелу проявляються ліки святих. Було самопроголошено створення тут монастиря «Возвиження Чеснаго Хреста» Вхід з костелу до вежі ченці загородили дерев'яним парканом і вставили двері. Розпочалася бюрократична паперово-судова тяганина. Тим часом УПЦ МП тут розпочала господарювати. На території розібрали старий монастирський будинок, звели свої нові будівлі та храм.
23 вересня 2008 року «комплекс споруд оборонної башти», а саме: вежу-донжон і руїни костелу, внесено до переліку пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації.
Нині на території діє монастир, але пройти до однієї з головних пам’яток Староконстянтинова можливо.
Археологічними дослідженнями 2000-их років виявлено, що святиня з'єднувалася підземним ходом із замком князів Острозьких
Замок в Староконстянтинові
Головні замкові споруди; князівська резиденція-палац, домова церква Пресвятої Трійці, оборонна вежа, в'їзна брама.
Млин
Величезний п’ятиповерховий млин в Староконстянтинові був побудований в 1905 році акціонерною компанією Гольдштейна на замовлення цукрозаводчика Дубасова. До 1986 року він діяв, потім тривалий час стояв пусткою, нині ніби реставрують його.
Староконстянтинівський млин – памятка архітектури в стилі модерн.
Що ще є цікавого подивитися у Староконстянтинові
- Костел святого Івана Хрестителя XVIII ст.
- Церква Різдва Пресвятої Богородиці 1807 р.
- Старокостянтинівська гімназія 1905 р.
- Загальна міська стара забудова кінця ХІХ поч. ХХ ст.