" Замок барона Штейнгеля "
Будинок Підгорського
Особняк Алфер'єва
Зведений особняк 1861 року на замовлення Сергія Петровича Алферєва, лікаря-тарапевта, професора Київського університету. Автор проекту - Федір Федорович Голованов.
1877 року садибу професор продає барону Магнусу Штейнгелю. І на замовлення барона архітектор Олександр Шіле переробляє парковий фасад будинку. Також прибудовується одноповерхова крамниця, в якій відкривається винний магазин Штейнгеля. Також садиба мала сад з фонтаном, і неподалік розміщалися навіть стайні.
Прикраса вуличного фасаду - чавунний тамбур на литих колонах.
1917 року барон лишає Київ. Будинок реквізовано. Використовувався під різні організації, зокрема тут свого часу було посольство Німеччини, у післявоєнні часи поліклініка Спілки письменників України, останні роки тут розміщується посольство Республіки Індії.
1917 року барон лишає Київ. Будинок реквізовано. Використовувався під різні організації, зокрема тут свого часу було посольство Німеччини, у післявоєнні часи поліклініка Спілки письменників України, останні роки тут розміщується посольство Республіки Індії.
Кенаса
Прибутковий будинок, 14
Жилий будинок побудований на замовлення власника садиби штаб-ротмістра Л. Родзянки 1910—11 рр. під керівництвом архітектора Мартина Клуга
Прибутковий будинок , Ярославів Вал 16
Будинок Сікорського
Садиба Сидорова
Ярославів Вал 20
Будинок зведений за проектом архітектора Ніколаєва у 1905-1906 році. Власником садиби був Осип Сидоров, він вибився в заможні люди з простих селян. Дуже цікавий елемент можемо побачити на будинку – в «колесо» вписаний своєрідний герб – перехрещені кірка та лопата і надпис латиною «Ora et Labor», що в перекладі означає – «молись та працюй».
Свої останні роки життя провів тут Ніколаєв. Кому належала ідея цього «гербу» невідомо.
Будинок та садиба 1917 року перейшли у власність до страхової агенції «Саламандра». Наступного року садиби викупили купець Каплан та юрист Оснос. Але вже 1922 року садибу було націоналізовано.
Житловий будинок, Ярославів Вал 27
Один із найстаріших будинків на Ярославому Валі був зведений у 1860-их рр. на замовлення власника ділянки титулярного радника Олексія Кобилянського у класичному стилі. Цей будиночок типовий представник панської садиби середини ХІХ ст.
На території садиби, ділянку під неї після будинку також придбав Кобилянський розташовувалися каретний сарай зі стайнею, дров'яники, альтанка, фруктовий сад.
Двоповерховий будинок мав три квартири: п'ятикімнатну на першому поверсі, восьмикімнатну на другому та п'ятикімнатну в мансарді.
На першому поверсі декілька років розміщувалася хлібна лавка.
1915 року разом з будинком № 21 був придбаний страховим товариством "Саламандра". у 1920-их рр був націоналізований. Після цього він припинив бути житловим, і в ньому містилися свого часу дуже різні установи. Фінансово-інвестиційна компанія «Старе місто», якій було надано пам'ятку і мала її реставрувати лише її ... пофарбувала. Але вуличні вандали долучилися до "фарбування" і тепер найстаріший будинок однієї з центральних вулиць Києва виглядає жахливо.
Житловий будинок
Розташований на розу Ярославів Вал та Бульварно-Кудрявської вулиці, зведений за проектом ймовірно архітектора Е. Брадтмана у стилі історизм
Будинок парафіяльного училища
Ярославів Вал , 40
Нині Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого.
Зведений будинок та утримувався далі на кошти відомого мецената Миколи Терещенка. Будівля розраховувалася на 300 учнів і на два відділення – для дівчаток та хлопчиків окремо. Обидва училища мали назву на честь свого фундатора – Терещенка.
Перший проект склав П. Альошин, а остаточний проект склав інженер П. Голландський. І вже у вересні 1906 року був проведений перший набір учнів.
1919 року у будинку містилася Українська державна академія мистецтва, але недовго – радянська влада закрила академію, а приміщення забрали. 1941 року тут діяла артилерійська спецшкола. Тут вивчалися окрім загальноосвітніх предметів, ще й військові. Більшість випускників школи загинуло у Другій світовій війні. 1956 року тут розмістилася Київська консерваторія, потім театральне училище . І вже 1965 року будинок був переданий Київському інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка –Карого. Зроблено ремонт будівлі 1968 р.
Дата будівництва вибита на фасаді, а портал прикрашає скромна монограма мецената. Будинок училища великий, складається з трьох поверхів, виходить однією частиною на Львівську площу. Архітектура будівлі, як пишуть знавці, має елементи давньоруського стилю. Поверхня стін має ярусне членування. Фасад розділений за допомогою двокольорової цегли, змінами фактури поверхні, ритму й розміру вікон.
