Спасо-Преображенська церква - єдина споруда, яка лишилася після затоплення села Гусинці 1978 р. після спорудження Канівського водосховища. Тоді темно-сині води Дніпра поглинули село, а пагорб на якому стояв храм став острівцем
Спасо-Преображенська церква
- затоплена церква в Гусинцях
Храм Преображення Господнього був зведений 1812 року на кошти місцевого поміщика Гусинського в стилі українського бароко. Склепі внизу церкви колись було родинне поховання Гусинського та його сина.
Споруду зводили з цегли на розчині замішаному з додаванням гусячих яєць. Гусячі яйця інгрідієнт, що надав міцності будівлі церкви. Це дивовижно, як протягом сорока років храм вистояв, повільно руйнуючись.
В своїй цікавій статті "Підводна експедиція у затоплене село" журналіст Василь Біленко наводить спогади колишньої мешканки села: "Села виселяли в примусовому порядку і з особливим цинізмом. Виплачували половину грошової компенсації, щоб люди десь знаходили собі нове житло. А другу половину – тільки тоді, коли власноруч руйнували свою хату, в якій жили батьки, діди й прадіди, спилювали посаджені ними дерева…
У Гусинцях перед затопленням було приблизно 350 дворів, проживало більше тисячі мешканців."
Була проведена підводна експедиція. Водолази намагалися хоч щось роздивитися крізь каламутну воду. Але нажаль мул та хащі з водяного горіху стали значною перешкодою. Нічого так й не вдалося побачити.
В українському журналі "Подорож" повідомляється, що перед затопленням голова села, знаючи заздалегідь про смерть села, розпорядився укріпити та обновити, за що й отримав догану.
Місцеві розповідали, що на церковні свята лунав гучний дзвін ніби з під вод Дніпра від церкви. Також рибалки казали, що заблукавши в тумані їх виручав все той же дзвін, і тоді вони швидко орієнтувалися і добиралися до берега.
Церква руйнувалася, до неї припливали різні люди з різними намірами. Одні приходили до святині з шануванням, а інші..., вони викарбовували на ній непотрібні надписи, використовували як скелолазну стінку - а як же ввібратися на дзвіницю. Один з таких невдало впав і зламав руку. Заживала довго. Не легенда, бо знаю цю людину особисто...
Всередині зберігалися фрески, обличч святих було вирізано і викрадено російськими студентами! При перетині кордону студентів було затримано, а фрески вилучено. Де вони зараз - невідомо.
2008 року було проведено обстеження храму на предмет аварійності, в результаті зазначалося, що храму жити лишилося не довго. Тож терміново було розпочато збір пожертв на спасіння святині. Впродовж трьох років велося відновлення. 2011 року до церкви було побудовано міст з лівого берега.
Отже тепер можна дістатися храму не тільки водним шляхом, але й сухопутним.
Тож як дістатися до церкви на воді в Гусинцях?
- Купити дорогу екскурсію і відправитися з Ржищева до церкви. Вартує зауважити, що в такі екскурсії входить відвідування Дівич-гори, її видно від церкви, відвідування музею трипільської культури, і багато чого.
- Приїхати в Ржищів і наняти катер чи моторку
- Приїхати самостійно через село Старе (увага, не Сошники, там одразу пісочна дорога ). Попереджаю, дорога після КПП погана , проходить по військовому полігону, потім починається пісочна, але не довга. Я добираюсь до церкви третім способом.
Як виглядала церква на воді в Гусинцях до реставрації?
