Історична довідка про Мгарський монастир
Монастир було засновано митрополитом Ісаєю, на той час він був ігуменом Густинського та Підгірського монастирів. Фундаторкою монастиря стала Раїна Вишневецька, якій уві сні ангели вказали на місце заснування монастиря. Ангели не помилялися. Місце і справді чудове - неподалік від м. Лубни, на горі над рікою Сула, звідки відкриваються живописні види. Раїна Вишневецька приходилася двоюрідною сестрою Петру Могилі, митрополиту Київському, засновнику Києво-Могилянської академії. На її кошти було засновано всі три вищезгадані монастирі. Лубни були резиденцією Вишневецьких. Раїна померла молодою, їй було всього 30 років, залишивши після себе маленького сина Ярему. Ярема Вишневецький суперечна особистість. Його дід Дмитро був закатований турками, він відмовився прийняти іслам. Його батька у 1616р отруїли, смерть вийшла вигідною для Польщі та Туреччини, а батько хотів посадити на трон Молдови брата свої дружини Петра Могилу. Його мати Раїна поширювала православну віру, фундуючи зведення монастирів та церков. Залишившись сиротою, Ярема опинився під опікою дядька - Костянтина Вишневецького (Вартує додати, що він був зятем Марини Мнішек), ревного католика. Саме він віддав Ярему на навчання до Львівського єзуїтського колегіуму. У 19 років Ярема став католиком. Потім він продовжив навчання за кордоном, був дуже освіченою людиною. У 1648 роцы Максим Кривонос взяв в облогу замок Яреми Вишневецького. Твердиня була здобута штурмом та зруйнована дощенту. А сам Ярема втік. 1651 року, після перемоги над загонами Богдана Хмельницького під Берестечком, 39 князь раптово помер. Його син Михайло Вишневецький 1669 року став королем Польщі. Михайло взяв шлюб з Елеонорою фон Габсбург, донькою Австрійського імператора Фердінана ІІІ.
Не зважаючи на те, що Ярема був вихований у найкращих традиціях католицтва, він все ж таки дуже терпимо ставився до православ'я. Можливо його утримувала і клятва дана помираючій матері. Будуючи костели, він не забував і про православні монастирі.
Особою його прихильністю користувався Мгарський монастир. Так 1638 року він відновлює і надає нові привілеї обителі, володіння конфісковані у Густинського монастиря подаровані Мгарському. Деякі мгарські монахи брали активну участь в організації козацького погрому в Лубнах, коли їх схопили й засудили на смерть, Ярема скасував приговор. Прихильність Яреми захищала монастир від намагань католиків привласнити володіння та православні храми.
Цікаво, що монастирі деякий час перебував син Богдана Хмельницький - Юрій, у якості ченця. В постригу він мав ім’я Гедеон. Після усунення з гетьманської посади І. Виговського, 1659 року старшина обирає гетьманом 18-річного Юрія Хмельницького. Юрій повірив підробленому тексту Переяславської угоди 1654 р. і у 1659 р. підписав новий дуже невигідний варіант документу. За Переяславським пактом 1659 р. російські залоги розташовувалися не лише у Києві, а й в усіх найбільших містах. Більше того, козакам заборонялося вести війни і вступати у зовнішні зносини без дозволу царя. Не дозволялося їм також без схвалення Москви обирати гетьманів, генеральну старшину і полковників. Так, молодий Юрій пішов на поступки, які ще п'ять років тому його батько навіть не розглянув би. У 1660 році між Москвою та Польщею знову вибухнула війна за владу над Україною. Коли царські війська потрапили в оточення до поляків під Чудновим на Волині, Юрій зі старшиною не поспішали допомагати їм. Натомість молодий гетьман вступив у переговори з поляками, й коли росіяни зазнали нової страшної поразки під Чудновим, Юрій погодився на повернення України до складу Речі Посполитої. В цей момент і без того хаотична ситуація ускладнилася ще більше. На Правобережжі, де став табором Хмельницький з поляками, влада гетьмана лишалася незмінною, проте на Лівобережжі, що перебувало під контролем царя, козаки виступили проти Хмельницького, обравши наказним гетьманом Якова Сомка. Козацька Україна розділилася на дві окремі частини, кожна на чолі з власним гетьманом. Юрій Хмельницький у січні 1663 р., пригнічений власною неспроможністю опанувати становище, що швидко погіршувалося, складає гетьманську булаву і йде в монастир.)
Так, молодий Юрій пішов на поступки, які ще п'ять років тому його батько навіть не розглянув би. У 1660 році між Москвою та Польщею знову вибухнула війна за владу над Україною. Коли царські війська потрапили в оточення до поляків під Чудновим на Волині, Юрій зі старшиною не поспішали допомагати їм. Натомість молодий гетьман вступив у переговори з поляками, й коли росіяни зазнали нової страшної поразки під Чудновим, Юрій погодився на повернення України до складу Речі Посполитої. В цей момент і без того хаотична ситуація ускладнилася ще більше. На Правобережжі, де став табором Хмельницький з поляками, влада гетьмана лишалася незмінною, проте на Лівобережжі, що перебувало під контролем царя, козаки виступили проти Хмельницького, обравши наказним гетьманом Якова Сомка. Козацька Україна розділилася на дві окремі частини, кожна на чолі з власним гетьманом. Юрій Хмельницький у січні 1663 р., пригнічений власною неспроможністю опанувати становище, що швидко погіршувалося, складає гетьманську булаву і йде в монастир.)
Однією з найбільш значних подій у житті монастиря було відвідання його царградським патріархом Афансієм ІІІ 1654 року. Він повертався з Москви до Константинополя. В дорозі патріарх дуже важко захворів, і був змушений зупинитися у Мгарському монастирі, який на цей час був досить скромним та будівлі всі були дерев’яні. Уявіть собі і радість, і хвилювання ігумена та монахів, коли цю досить скромну обитель відвідує сам Вселенський Патріарх. Зустрічали урочисто наскільки могли. А коли ігумен о. Петронік підійшов отримати благословення, то 57 річний святитель Афанасій промовив «Бажає душа моя в цьому монастирі грішне тіло моє поховати». Менш ніж півтори місяці провів при монастирі свт. Афанасій. Поховали його як вподобає бути похованим східним патріархам у сидячій позі. Перед смертю Патріарх встиг скласти заповіт, в якому деякі кошти відписував Мгарському монастирю за гостинність, та мабуть припав йому все ж таки до душі цей монастир. Місцевість тут чудова, краєвиди спокійні та умиротворені.
15 травня святкується день його пам’яті. А 1 лютого 1662р він був канонізований (я наводжу вам дати, коли вірянам вартує приїхати до монастиря в особливі дні).
Наприкінці липня 1919 р. до монастиря прибув більшовицький Антонівський полк. Солдати всіляко кощунствували. В церкві жило 500 солдат. Добровольча армія відтиснула більшовиків, але вони повернулися. На цей раз ще з більшою силою руйнацій. А 5 серпня 1919 року вони розстріляли 17 мгарських монахів, але через темряву та поспішаючих комісарів 7 ченців врятувалися. Коли у 1922 р. розпочалася конфіскація церковних цінностей, до мгарського монастиря приїхав нарком з наказом про конфіскацію раки з мощами Афанасія Сидячого. Рака та була з чистого срібла і важила 4 пуди 10 фунтів . Мешканці Лубен та деяких селиш Полтавщини оточили монастир не даючи комісарам конфіскувати раку. Але через деякий час народ розійшовся, ченці самі винесли срібну раку, а мощі заховали у дерев’яну труну. Нині мощі зберігаються у Благовіщенського собору в Харкові. (Де ж були мої очі коли я там була!?!) Святому Афанасію пощастило в тому, що він був за національністю грек. А Радянська влада не хотіла мати міжнародний конфлікт. Нині ігумен та насельники монастиря сподіваються, коли реставраційні роботи завершать, то рака з мощами переїде до Мгарського Спасо-Преображенського монастиря.
На початку 30-их рр. тут був притулок для дітей «ворогів народу».
З 1936 року на території мгарського монастиря розташувався дисциплінований батальйон. а з 1946 - військові склади.
В 1985 році у колишніх монастирські будівлі розмістився піонерському табору. У 1993 році монастир був повернутий православній церкві. Нині це є монастир УПЦ МП (фактично РПЦ).
Про архітектуру мгарського монастиря
Монастир виглядає наче фортеця. Таку асоціацію складає великий кам’яний мур з невисокими, але товстими вежами. В центрі території монастиря стоїть його домінанта - головний храм - Спасо-Преображенський собор. Зведений він був у 1684-1692рр. та його фундатором виступив гетьман війська запорізького Іоанн Самойлович та гетьман Іван Мазепа. Проект собору склав архітектор Іоанн Баптист, він же автор проекту Троїцького собору в Чернігові. Допомагав йому Мартин Томашевский. Після Баптиста смерті справу продовжив Пирятинський.
Розписи стін виконував видатний український художник Іван Максимович. У 1728 р. склепіння храму завалилися, і собор перебудували. При відновленні храм втратив два куполи. Він тепер має п’ять куполів. Реконструйований був в стилі українського бароко і вважається одним з найліпших прикладів (хоча , як на мене, найбільш яскравий і найліпший представник це - собор Різдва Богородиці в Козельці, що на Чернігівщині). На стінах мгарського собору зберіглася ліпнина та фрески. Раніше головний вхід був через дзвіницю. Доволі висока дзвіниця була остаточно зведена у 1837-1844рр, а ось вирішили і розпочали її будувати аж у 1785. Місце для її зведення було обрано невипадково: на цьому місці любив молитися патріарх свт. Афанасій. В громадянську війну дзвони були зняті і переплавлені на зброю.
На території монастиря розташовано багато корпусів. Ліворуч від собору стоїть одноповерховий корпус келій з теплим храмом св. Афанасія Патерапія. Зовсім поруч від монастиря, всього 100-150 метрах від монастиря розташований скит, заснований у 1785 р. В центрі скиту височіє двоярусний кам’яний храм Благовіщення Богоматері, зведений у 1889-1891 рр. До цього тут була каплиця.
Офіційний сайт Мгарського Спасо-Преображенського монастиря .
Для нумізматів мандрівників буде цікавим знати, що НБУ випустило дві пам’ятні монети номіналом в 5 та 10 гривень, остання – срібна.