Бар - яскраве різномаїття
Перлина неоготики - барський костел, скромна за архітектурою старовинна церква, відроджений монастир, і найголовніше - рештки замку, який 2020року відкрив щось нове в своїй та історії міста! Стародавньому місту Бару, що розташоване на заході Вінницької області, й справді є чим пишатися
Історична довідка
Літописець Мартин Бєльський описав ці трагічні події: татарська орда, яка вторглась на Поділля, взяла приступом і розграбувала фортецю в Рові, що належала шляхтичу Стогніву Рею. Старосту Рея разом з родиною було забрано в полон, замок було зруйновано. Деякі мешканці знайшли притулок в Зінькові, але потім повернулися назад в вже засноване місто Бар.
Через півстоліття після знищення міста, замок був відбудований і переданий в управління воєводі Станіславу Одровонжу. В нього і придбала землі дружина Сигізмунда І, королева Бона Сфорці. Звела нову фортецю і назвала місто Баром, на честь свого княжого володіння в Італії.
Хоча існує інша версія походження назви міста: слово «бар» в старослов’янський мові означає заболочену місцевість, а містечко як раз було розташовано в такій місцевості.
Коло замку жила шляхта та люди, які переселилися з Польщі, подалі від замку жили корінні мешканці, а за річкою чемериси.
Пільговою грамотою від 24 листопада 1537 року королева звільняє всіх, хто поселився в Барі, від старостинських і королівських податків. Завдяки цьому Бар стає значним торгівельним і культурним містом, а Барський замок, який було зведено під керівництвом Альберта Старжеховського, - потужною фортецею, яка боронила місто від татарських нападів. Тоді ж місто отримує магдебурзьке право та герб з ініціалами королеви. В липні 1648 році місто і замок були взяті полковником Максимом Кривоносом за дві доби.
Про місто та ті події писав Вердум «колись це було багате і модне місто, а тепер воно майже спустошено».
В 1656 році турецький мандрівник Евлія Челебі фіксує в своєму щоденнику "Кам'яний Бар - справді могутня фортеця. Вона набагато краща за інші польські фортеці, має арсенал і гармати".
В 1671 р Вердум писав в нотатках: "На півночі міста височиться замок, оточений грубими мурами, з чотирма мурованими баштами, між ними веде брама до міста."
У 1672 році Бар був захоплений турецькою армією.
В другий половині XVII ст. Бар терпів воєнні події. В Бар переніс свою резиденцію коронний гетьман Станіслав Конецпольський. Він наказав звести мурований замок на дерев’яному. будівництвом замку зайнявся французький інженер Г. де Боплан.. А під керівництвом інженера-архітектора Кшиштофа Арцішевського зведено Арсенал.
В 1768р тут відбулася так звана Барська конфедерація. Під командуванням Кречетнікова російська армія взяла в червні того ж року форпост конфедератів. З тих пір замок став занепадати.
Після приєднання Правобережної України до Росії, Бар належав до Могилевського повіту Подільської губернії. Тут був цукровий та горілчаний заводи, гончарні.
Хоча існує інша версія походження назви міста: слово «бар» в старослов’янський мові означає заболочену місцевість, а містечко як раз було розташовано в такій місцевості.
Коло замку жила шляхта та люди, які переселилися з Польщі, подалі від замку жили корінні мешканці, а за річкою чемериси.
Пільговою грамотою від 24 листопада 1537 року королева звільняє всіх, хто поселився в Барі, від старостинських і королівських податків. Завдяки цьому Бар стає значним торгівельним і культурним містом, а Барський замок, який було зведено під керівництвом Альберта Старжеховського, - потужною фортецею, яка боронила місто від татарських нападів. Тоді ж місто отримує магдебурзьке право та герб з ініціалами королеви. В липні 1648 році місто і замок були взяті полковником Максимом Кривоносом за дві доби.
Про місто та ті події писав Вердум «колись це було багате і модне місто, а тепер воно майже спустошено».
В 1656 році турецький мандрівник Евлія Челебі фіксує в своєму щоденнику "Кам'яний Бар - справді могутня фортеця. Вона набагато краща за інші польські фортеці, має арсенал і гармати".
В 1671 р Вердум писав в нотатках: "На півночі міста височиться замок, оточений грубими мурами, з чотирма мурованими баштами, між ними веде брама до міста."
У 1672 році Бар був захоплений турецькою армією.
У другий половині XVII ст. Бар був у вирії воєнних подій. В Бар переніс свою резиденцію коронний гетьман Станіслав Конецпольський. Він наказав звести мурований замок на дерев’яному. будівництвом замку зайнявся французький інженер Г. де Боплан. А під керівництвом інженера-архітектора Кшиштофа Арцішевського зведено Арсенал.
1768 року тут відбулася так звана Барська конфедерація. Під командуванням Кречетнікова російська армія взяла в червні того ж року форпост конфедератів. З тих пір замок став занепадати.
Після приєднання Правобережної України до Росії, Бар належав до Могилевського повіту Подільської губернії. Тут був цукровий та горілчаний заводи, гончарні.
Замок
У 1656 році турецький мандрівник Евлія Челебі фіксує в своєму щоденнику:
«Кам'яний Бар - справді могутня фортеця. Вона набагато краща за інші польські фортеці, має арсенал і гармати »
У 1671 році Ульріх фон Вердум писав в нотатках:
«На півночі міста височиться замок, оточений грубими мурами, з чотирма мурованими баштами, між ними веде брама до міста." »
Дослідник подільської землі Сіцінський Юхим Йосипович у своїй праці «Оборонні замки Західного Поділля XIV-XVIIст.» описує замок вже так: «На місці ставу сіножаті та городи. На краю міста руїни замку, рештки мурів, що оточували замок. Заввишки мури 6-7 м, на висоті 5-6 м йде гзимс, а над ним бійниці. Башт до нашого часу не збереглося».
Новий замок, після замку Рова, було зведено на новому місці. Барський староста Альберт Старжеховський вважав, що попереднє місце – старого замку, не враховуючи його високе розташування, недобре, бо нічим не було закрите. Нове місце для замку напроти - було на протилежному боці річки, відділеною від Кучманського шляху низиною, заслону було збільшено греблею на річці, що утворило став, який оточував місто з 3 боків.
Спочатку замок був здебільшого дерев'яний. Стіни й будинки були збудовані з дубових зрубів. Дерева, як матеріалу, в цій місцевості було вдосталь. Стіни були подвійні - між ними засипалася земля. Замок мав 5 дерев’яних двоповерхових башт, головна башта містила браму, над нею була зроблена каплиця, яку увінчував вгорі дзвін. на башті була мідна табличка з надписом на латині про те, як дбає та піклується Бона Сфорца про Бар та його замок. Інша башта теж містила браму - тільки меншу, вона пов'язувала замок з містом. Перед в’їздом до замку був бастіон з дубових брусів з двома баштами.
Замок та місто захищав викопаний за периметром рів, заповнений водою зі ставу. За статистичними відомостями опису замку, на 1552 рік місто було добре забезпечене зброєю, 4 великих и три малих мідних гармат в замку містом було 21 мідна гармата, 66 гаківниць, 60 аркебузів, куль 11357.
Якщо в 1552 замок був напівдерев’яний то вже в 17 ст він був повністю мурований. В плані квадратний, на рогах його були бастіони чи башти, які задалеко відступали від периметру мурів і висовувалися по діагоналі. Але мало що збереглося вже на початок 20 ст. Дослідник подільскої землі Сіцинський пише:"на місці ставу сіножаті та городи. На краю міста руїни замку: рештки мурів, що оточували замок. Заввишки мури 6-7м, на висоті 5-6м йде гзимс,а над ним стрільниці. Башт до нашого часу не збереглося "
Сьогодні тут парк...
Реконструкцію – фото вище зробив Костянтин Іванішен ,викладач місцевого коледжу транспорту та будівництва.
Про відродження замку, яке розпочалося у 2019 році можна подивитися у наступному відео репортажі. Місцевий житель, історик Ігор Лозінський ініціював археологічні дослідження замку. Було створено фонд «Барський замок. Відродження» Ігор розповідає, що все, що залишилося від Барського замку - лише кам’яні стіни різної висоти. Є ще бійниці, через які велася оборона.
Костел Святої Анни
Витонченої краси храм вважається архітектурною перлиною Бару.
Костел був побудований домініканцями в 1811 році в стилі неоготики, перебудований в 1908 р.
Монастир Сестер Бенедиктинок
Будувався доволі довго, завершення будівництва датується 1787р. До головної будівлі зліва прилягає двоповерховий камінний корпус. Після скасування кляштору будівлі перетворили на православний монастир. Тоді ж добудували дзвіницю.
Зараз монастир потрохи відроджується . З 1992 року тут діє згромадження сестер бенедиктинок-місіонерок
Собор Успіння Пресвятої Богородиці
На вулиці святого Миколая неподалік від костелу розташована пам’ятка національного значення храм Успіня Пресвятої Богородиці. Зводився храм у середині XVIIIст.
В церкві зберігаються дві старовинні ікони: «Божої матері» та «Святителя Миколая».
Ікона Барської Богоматері вважається чудотворною. Вона внесена до реєстру національних святинь України. Ікону святителя Миколая, за легендою, привезла у Бар Бона Сфорца з італійського міста Барі.
Під час капітального ремонту 1851 року був змінений вигляд куполу, старий купол мав тріщину. В цей час побудовано трьохярусну дзвіницю.
Достеменно архітектор церкви невідомий. Однак існує версія, причетності до проекту Івана Григоровича-Барського
Будинок Коцюбинського
Адреса: вулиця Святого Миколая, 30
В цьому будинку три роки свого дитинства провів майбутній видатний український письменник Михайло Коцюбинський з родиною.
Цей будинок був зведений як невеличкий готель чи прибутковий будинок у 1870 році.
Після виїзду сім'ї Коцюбинських до Вінниці в будинку проживали вчителі жіночої гімназії. У 1967 році в приміщенні будівлі навіть відкрили музей Михайла Коцюбинського. Але ремонтом споруди ніхто не займався, і вона швидко набула аварійного стану.
Останні років 10 мусолиться тема збереження пам’ятки. Навіть збирали гроші, які потім витратили на створення дивного пам’ятника Тарасу Шевченко. Навіть з міського бюджету виділялися кошти. Але... розікрали...
