Палац Галаганів
Палацово-парковий ансамбль у Сокиринцях включає:
- Палац (1824 - 1829 рр.),
- Службові флігеля (1825 - 1831 рр.),
- Стайні (30-і роки),
- Огорожа та в'їзна брама, (1825 - 1831 рр.),
- Альтанка (1829 р.),
- Оранжерея (30-і роки),
- Готичний місток у парку (30-і роки)
Легенда про прокляття роду Ґалаґанів
За те, що Гнат Іванович Ґалаґан зрадив Івана Мазепу, і став на бік царя російського Петра Першого, за те, що вислужувався перед царем кров’ю своїх братів за чин полковника чигиринського. Він допоміг царським військам зруйнувати Запорізьку Січ, посадив козаків на палю та пустив на плотах вниз по Дніпру. За це все став він особистим ворогом запорожців. І був проклятий його ж товаришами до сьомого коліна. За зраду братів цар пожалував Гнату великі маєтності, Галаган й сам скуповував землі. Але його рід й насправді перервався на сьомому нащадку.
Останнім представником чоловічої статі був Павло Григорович Галаган, який помер у шістнадцятирічному віці. На цьому чоловіча лінія роду скінчилася і маєток перейшов до нащадків за жіночою лінією.
Неподалік від палацу встановлений пам'ятник найвидатнішому кобзарю України Остапу Вересаю. Чотирирічним хлопчиком втратив зір, музика стала для нього всім життям. Його знали не тільки в рідних Калюжинцях, та Сокиринцях, де він чарував своєю музикою, але він був і в Петербурзі, і в Києві, де його помітив Микола Лисенко і виголосив доповідь про його творчість. Також Тарас Шевченко подарував йому свого «Кобзаря», з підписом «Брату Остапу від Т.Г.Шевченка». В Сокиринцях відбувається фестиваль кобзарського мистецтва.
