Що цікавого подивитися в Балті. Пам’ятки історії та архітектури
Це південне подільське місто, розташоване у долині річки Кодима вражає кількістю своїх пам’яток. Історія Балти починається з останнього десятиліття 17 століття, й весь час донині була доволі насиченою на події. Балта була адміністративним центром повіту Подільської губернії, від тих часів походить більшість нині існуючих пам’яток. Давайте з ними знайомитися, тут їх нараховується 21 пам’ятку місцевого значення різних типів і видів.
Попереджаю одразу, у вас півдня піде тільки на огляд основних пам’яток. Щоб познайомитися зі всіма тут треба не менш ніж дні два, з неспішною прогулянкою вуличками зі старою забудовою міста. Я дуже сподіваюся, що мешканці Балти, в своїх бажаннях модернізувати будинки, не будуть нищити їх старовинний зовнішній вигляд, а зроблять так, щоб вони і далі будуть виглядати історичними.
Перелік основних архітектурно-історичних пам’яток міста Балта:
- Палац Любомирських (на колишньому замчищі)
Храми:
- Собор Успіння Пресвятої Богородиці
- Польський костел святого Станіслава
- Церква св. Миколая на кладовищі
- Старообрядницька церква
- Монастир св. Феодосія
Різні соціальні установи:
- Будівля пошти
- Гарна стара будівля пологового будинку
- Стара аптека кін. XIX ст.
- Дитяча лікарня
- Народний театр
- Колишня гімназія
- Школа
- Стара будівля пошти
- Пожежна каланча
- Спиртзавод
- Та багато інших старих будівль
Кладовища:
- Польский цвинтар 47.95021,29.619019
- "Козацький" цвинтар
- Єврейський
Трохи про Балту, її історичну та культурну спадщину
В 1690-1695 році Балта розпочинає своє існування з побудови фортеці на високому лівому березі Кодими князем Юзефом Любомирським, щоб захищати його землі від турецьких орд. Навколо твердині утворюється поселення, і разом з нею отримує назву його власника - Юзефгрод. Вже в середині XVIII століття на правому березі утворилося османське поселення Барти.
Життя Балти та Юзефґрода протягом ХVІІ—ХVІІІ століть проходило крізь полум'я воєн, повстань, епідемій. Воно часто опинялося в епіцентрі запеклих зіткнень між Російською, Османською імперіями та Річчю Посполитою. У 1768 рік тут розпочалася п'ята російсько-турецька війна. Того ж року Юзефґрод і Балта пережили нищівний напад гайдамацьких загонів під проводом Максима Залізняка, що супроводжувався масштабним погромом. На додачу до воєнних дій, край охопила смертоносна епідемія чуми. Наступного 1769 року російські війська під командуванням генерала Прозоровського вщент спалили прикордонну фортецю Балту та навколишні поселення.
Нова сторінка в історії міста розпочалася у 1770-х роках. Князь Олександр Любомирський, отримав від батька Станіслава управління частиною маєтків. Важливим етапом цього процесу став 1776 рік, коли завдяки його зусиллям розпочалася перебудова міської фортеці.
1776 року містечко отримало Маґдебурзьке право, а також дозволи на влаштування ярмарок двічі на рік. Згідно Ясського мирного договору за 1791 р., місто увійшло до Катеринославського намісництва Російської імперії. А через два роки російський уряд викупає у Любомирських місто і перейменовує його на Єленськ.
І нарешті, у 1797 році Єленськ і Барти об’єднують в одне місто з назвою Балта і воно набуває статус адміністративного центру найбільшого повіту в Подільської губернії. Починаючи з кінця XVIII століття в Балті відбувається інтенсивний приріст населення. На 1803 рік тут нараховувалося 10 тис. осіб! У перші половині ХІХ ст. Балта стає одним із найважливіших торгівельних та ремісничих центрів Півдня України. Балта стояла на важливому торгівельному шляху в Бессарабію, Молдавію та до портів північно-західного Причорномор’я.
А ось про існування підземних ходів я дізналася не так давно. Виявляється місто має катакомби. Вони і в наші дні використовувалися як підвали. Фахівці з Одеського національного університету імені Мечникова їх досліджували і встановили, що дані підземелля – це розгалужена мережа, яка, напевне, проходить під річкою Кодимою, з’єднуючи дві частини міста, що перебували свого часу в різних державах – Османській імперії та Речі Посполитій.
Цікавий факт з історії міста: Балта була столицею Молдавської АРСР
Палац Любомирських
Одним з найстаріших знакових місць Балти є площа, нині тут сквер, а ще - це і є територія колишнього замчище. Окреслюється місце такими точками як пожежна частина з каланчею 1925 року (До речі, її можна назвати одним з символів міста, каланчу добре видно з більшості точок Балти), костелом та палацом Любомирських.
Саме тут, на високому правому березі річки Кодими побудував замок князь Любомирський. А вже потім на колишньому замчищі була закладена площа. Колишня домінанта - замковий палац Любомирських, збудований ще у ХVIII столітті, ховається за деревами, і не дуже примітний оку немешканця місця. Тепер тут розміщується корпус педагогічного училища. Нині у старовинній споруді вже важко одразу розпізнати колишній палац.
Костел
З 1765 року розпочинається будівництво костелу для вірмен-католиків. Храм був освячений на честь Святого Станіслава - Станіслава зі Щепанова (1030—1079). Це був краківський латинський єпископ, зарахований Католицькою церквою до святих мучеників.
На початку ХІХ ст. здійснювалося дві служби в костелі: латиною та вірменською мовою. Після вибуття вірменської громади, у 1826 році костел був консекрован та перейшов на повністю латинський обряд
У 70-ті роки ХХ ст. у будівлі костелу розмістили автобусна станцію
Офіційна сторінка костелу в Меті (Фейсбук) тут>>
2 та 3 вересня 2023 року відбулося освячення оновленого костелу та вівтаря відзначалося 30-річчя повернення храму парафіяльній спільноті після важких років комуністичного режиму. вперше за майже сторіччя Балта була зачарована органною музикою
новий вівтар Величний вівтар з граніту встановлено за проектом польського архітектора Марка Холевські. Всі вироби з граніту змайструвала сім’я Своровських з міста Коростишев. Нині ще триває реставрація і написання ікон художниками з Харкова Наталією Порубінською та Романом Крайнюком.
Звучали симфонічні та органні твори великих композиторів Йоганна Себастьяна Баха, Франца Шуберта, Мирослава Скорика, Макса Регера
Собор Успіння Пресвятої Богородиці
Кафедральний собор був споруджений на початку XX століття, освячений у 1915 році і залишався чинним до 1931 р. На рубіжі 1930-х – 1940-х рр. приміщення використовували як архів Молдавської АРСР. Як не дивно, після Другої Світової Війни, храм відреставрували і відкрили. Храм діяв до 1964 року, коли радянська влада його закрила. А на території храму відкрили школу-інтернат. Коли 1988 року будівлю храму повернули православній громаді, церкву було відремонтовано і знову відкрито. Собор має статус пам'ятки архітектури місцевого значення.
Феодосіївський монастир
Свято-Покровський Балтсько-Феодосіївський чоловічий монастир Балтської єпархії заснований на місці будинку отця Феодосія Левицького, мощі якого нині зберігаються в монастирі. В тому будинку розміщувався спеціальний заклад для жебраків, функціонувала лікарня, де лікувалb і тіло, і душу. Вже після смерті святого праведника Феодосія тут побудували церкву на честь Покрова Божої Матері, а у 1907 році було затверджено заснування чоловічого монастиря.
До 1917 був стрімкий розквіт монастиря, кількість братії налічувала 100 мешканців, було господарство виноградники, тощо. Після революції, у 1923 році монастир закрили, храм пограбували, а деяку частину братії навіть вивезли у невідомому напрямку. У 1942 році ці землі були окуповані румунськими військами, союзниками нацистської Німеччини. На території відкрили військовий шпиталь. Паралельно Румунська Православна церква відкриває монастир. Дивно, монастир зміг протриматися до 1961 року. Потім його знову закрили. Територію поділили, а в самому храмі відкрили... спортивну школу.
У листопаді 2010 року будівлі монастиря, які вже перебували на той час у жахливому стані, монастиря були передані Одеській єпархії. На той час малочисленна братія самотужки розпочала перші відновлювальні роботи. Нове життя отримали Покровський храм, братський корпус, архієрейські покої, господарські будівлі — корівник, вівчарня, пасіка, курник, льохи, гаражі та інші підсобні приміщення.
А з 2012 року Покровський монастир став резиденцією правлячого архієрея новоствореної Балтської єпархії. У грудні 2022 року в монастирі було проведено обшуки. На жаль, монастирю чомусь важко було розірвати всі зв’язки з Москвою. Навіть ракети та шахеди не можуть вибити руський дух з де кого...
Інші храми Балти
Цвинтарна церква св. Миколая служила у ХІХ ст. спочатку капличкою при кладовищі. Коли вже у радянські роки закрили собор та монастир, то храм розширили і почали використовувати під служби
Старовинна старообрядницька церква споруджена за проєктом архітектора Бориса Кольцова наприкінці XIX — початку XX століття. Нині старообрядницька громада Балти використовує нову споруду храму.
Фотогалерея деяких памяток Бали
Уздовж дороги за парканом стоїть стара будівля. Це колишні казарми Балтсько-Подільського полку. Їх зводили ще у 1780 році. Кажуть, що деякий час вже за радянські часи, будівля використовувалася як млин. Нині це приватна територія.