Маєток панів Енгельгардта
У 1852 році спадщину Василя Васильовича Енгельгардта було поділено між дружиною і трьома синами. Будище отримав юнкер Петро. У 1870 році в селі він й побудував новий житловий будинок, який використовували як літню садибу. На дочці Петра — Наталі одружився Моссаківський, який узяв управління Будищинським маєтком. У 1913 році він побудував двоповерхову школу.
У 1937 році в колишньому маєтку Енгельгардта почала працювати школа. У 1957 році в ній створено будинок для жінок похилого віку. У 1973 році в приміщенні розміщався інтернат для психічнохворих.
Донедавна там діяла школа, в одній з кімнат створено музей. Але вже з 2013 року школа з приміщення виїхала і стан будинку жахливий.
На сьогодні від маєтку зберігся сам садибний будинок, льох, сад і алея сосен.
Красивих кованих ліхтарів вже нема – розікрали. Хто? Ой, а справді ж Хто? Ті самі що пограбували й саму колишню садибу.
Так звана реконструкція 2013-2014 стала фатальною для історичної будівлі. Нині (на 2017 рік) вона продовжує руйнуватися. А ставок та льох заростати. Це все дуже дивно і смердить фінансовими аферами. Бо кошти на відновлення садиби виділялися, і навіть було відкрито кримінальне впровадження. Але яка з цього користь, коли на власні очі бачиш, що маєток реально може зникнути.
Донедавна там ще діяла школа, в одній з кімнат створено музей. Але вже з 2013 року школа з приміщення виїхала і стан будинку жахливий.
На сьогодні від маєтку зберігся сам садибний будинок, льох, сад і алея сосен.
Красивих кованих ліхтарів вже нема – розікрали. Хто? Ой, а справді ж Хто? Ті самі що пограбували й саму колишню садибу.
Так звана реконструкція 2013-2014 стала фатальною для історичної будівлі. Нині (на 2017 рік) вона продовжує руйнуватися. А ставок та льох заростати. Це все дуже дивно і смердить фінансовими аферами. Бо кошти на відновлення садиби виділялися, і навіть було відкрито кримінальне впровадження. Але яка з цього користь, коли на власні очі бачиш, що маєток реально може зникнути.
Донедавна там ще діяла школа, в одній з кімнат створено музей. Але вже з 2013 року школа з приміщення виїхала і стан будинку жахливий.
На сьогодні від маєтку зберігся сам садибний будинок, льох, сад і алея сосен.
Красивих кованих ліхтарів вже нема – розікрали. Хто? Ой, а справді ж Хто? Ті самі що пограбували й саму колишню садибу.
Так звана реконструкція 2013-2014 стала фатальною для історичної будівлі. Нині (на 2017 рік) вона продовжує руйнуватися. А ставок та льох заростати. Це все дуже дивно і смердить фінансовими аферами. Бо кошти на відновлення садиби виділялися, і навіть було відкрито кримінальне впровадження. Але яка з цього користь, коли на власні очі бачиш, що маєток реально може зникнути.
У Будищинському маєтку одне літо свого кріпацького дитинства провів 14-річний Тарас Шевченко . Він прислужував так званим "козачком", людиною яка подавала чи приносила те, що просили пани.
Неподалік від садиби росте великий старий дуб. За переказами, в його дуплі малий Тарас ховав свої малюнки і ховався сам. Нині дереву вже більше тисячі років! Також на території є і молодші дуби, вік яких сягає 800 років! Улітку 2021 року буревій поламав велику гілку Шевченківському дубу, побила багато дерев.
Вітряк
Гарний вітряк розташований між селами Шевченкове та Будище. Вважається однією з окрас Шевченкового краю. На жаль, вітряк постійно перетерплює від погодних негараздів та від рук вандалів. Тільки крила за останні двадцять років замінювали з десяток разів .
Дерев'яних вітряків лишилися у ліченій кількості. Це дивовижна памятка!
