«Сенклерське абатство»
«Густиня — це справжнє Сенклерське абатство. Тут все є. І канал, глибокий та широкий, що колись наповнювався водою із тихого Удаю. І вал, і на валу висока кам'яна зубчаста стіна із проходами в середині та бійницями. І безліч склепів, чи підземелля, і надмогильні плити, що повростали в землю між величезними суховерхими дубами, цілком можливо, самим ктитором посадженими...» писав Т.Г. Шевченко. Він тут бував по роботі, так як одержав замовлення намалювати історичні пам'ятки, у тому числі і Густинський монастир. У своїй повісті «Музикант», він радив: «по-перше, познайомитися з батюшкою протоієреєм Іллею Бодянським, а, по-друге, відвідати з ним же напівзруйнований монастир Густиню, по той бік річки Удаю, версти із три від м. Прилук»
Густинський монастир було засновано в 1600 р. Його засновником став ієросхімонах Іосаф. Узяв із собою ще чотирьох помічників, він почав шукати зручне місце для заснування монастиря. І знайшов - острів Густинь. Це місце цілком задовольняло за всіма мірками: безлюдне місце для аскетського життя монахів, зі всіх боків вода, острів вкритий густим лісом. Чутки про заснування нового монастиря розповсюдилась, і до монахів, які робили огороду, будували келії, приєдналися й інші. І вже в 1614 році була споруджена мала дерев'яна церква на честь Пресвятої Живоначальної Тройці. Так виник монастир, ігуменом обрали старця Іосоафа.
Пожежі, які сталися 1625 року та в 1636 року знищили майже всі будівлі. Коли 1639 р монастир відвідав митрополит Петро Могила, він призначив нового ігумена та наказав збудувати нову велику церкву. В 1644 році вона була зведена та освячена на честь Святої Трійці. І знову пожежа 1671 року знищила й новий храм, дзвіницю, келії та господарські будівлі. Залишилися «у живих» лише Успенська трапезна церква, церква Петра та Павла. До 1672 року було зведено нові будівлі замість знищених, а в 1674 році на кошти гетьмана Івана Самойловича було розпочато будівництво нової великої кам'яної п'ятиглавої Троїцької церкви, яка існує і понині.
Густинський літопис, розповідає, що Троїцька церква стоїть на тілах трьох мучеників. В стислому вигляді, наступна історія: біля густинського монастиря вороги вбили трьох дітей і їх тіла залишили у полі. Тієї зими були великі морози і багато снігу, але не дивлячись на це, тіла збереглися дуже добре, але були м’якими. Декілька християн принесли тіла до монастиря і їх поховали в землі. При будівництві нової Троїцької церкви до ігумена уві сні з'явилися три немовляти і повідомили, що вони моляться за монастир. Ігумен довго думав, а коли передав слова старцю ченцю, він йому розповів про цей випадок. Тоді ігумен наказав розрити могили і витягнути з могил гроби. Гроби було відкопано та відкрито, всі тіла були нетленні! Тоді їх перенесли для поховання в те місце, де будувалася нова церква, над могилами невинних немовлят спорудили вівтар на ім'я святої Трійці.
Густинський літопис, розповідає, що Троїцька церква стоїть на тілах трьох мучеників. В стислому вигляді, наступна історія: біля густинського монастиря вороги вбили трьох дітей і їх тіла залишили у полі. Тієї зими були великі морози і багато снігу, але не дивлячись на це, тіла збереглися дуже добре, але були м’якими. Декілька християн принесли тіла до монастиря і їх поховали в землі. При будівництві нової Троїцької церкви до ігумена уві сні з'явилися три немовляти і повідомили, що вони моляться за монастир. Ігумен довго думав, а коли передав слова старцю ченцю, він йому розповів про цей випадок. Тоді ігумен наказав розрити могили і витягнути з могил гроби. Гроби було відкопано та відкрито, всі тіла були нетлінні! Тоді їх перенесли для поховання в те місце, де будувалася нова церква, над могилами невинних немовлят спорудили вівтар на ім'я святої Трійці.
В 1793 монастир було закрито. Більш ніж з півсотні років він простояв недіючим, закинутим огорода, будівлі, церкви було пошкоджено, напівзруйновані. Але завдяки архієпископу Полтавському Гедеону, в 1844 р. монастир було відновлено і відкрито.
Й знову монастир було закрито, на цей раз надовго - в березні 1924 році. На цьому місці було організовано дитячу колонію, яка існувала аж до 40рр. Коли замість "комуни" було засновано психоневрологічний диспансер, який діяв до 1991р. Пошкодження які спричинили безпритульні діти вражає своєю безчинністю і жахом, маленькі бісенята (по іншому неможна назвати) грабували склепи, зривали ікони, знущалися з них, було знищено давній іконостас, порубано на дрова. А в 30 роках тільки завдяки зусиллям Миколи Макаренко було відведено біду від монастиря, бо була вже постанова про знищення. Син Макаренко - Орест - приймав участь у дослідженнях храму, в 1927 році він трагічно помер на очах свого отця. Його було поховано у склепі Репніних.
Лише в період 1943-1959 р монастир знову відродився як жіночий, але знову був закритий. 1993 року 17 грудня відбулася перша Божа Літургія, освячено престол в Воскресенському храмі. Сьогодні монастир діє як жіночий. На території є готель для паломників
Троїцький Собор
Під Троїцькою церквою розташований родинний склеп Горленкових та Марковичей. В церкві з лівого боку іконостасу знаходиться чудотворна Густинська ікона Богоматері с Передвічним Немовлятком на руках.
Інші церкви
Воскресенська церква раніше називалася Успенською. в 1845 році поховано склепі Миколу Репніна. Родинний склеп Ріпніних-Волконських.
Петропавлівська церква була відновлена в 1854 році.
Малюнки Густинського монастиря Тараса Шевченка
