Галицький печерський Свято-Миколаївський чоловічий монастир «Галиця»
З пагорбів-скель, споглядає на вічний Дністер Галицький Свято-Михайлівський монастир. Названий він так від хутора Галиця.
Галиця – напевно єдиний досі існуючий давній монастир на Дністрі
У Бакоті відбуваються служби лише в певні дні, а Лядова, що на Вінниччині відроджується повільно та довго.
В Галиці переповняє відчуття «високої» атмосфери спокою та благодаті. Заходить сонце, над водами Дністра з’являється димка, в храмі йде служба.
Роздивляючись фотографії та картини монастирів зі святої гори Афон, мимоволі проводяться паралелі з нашим монастирем на скелі – Галицьким. Любителі називати вторинними іменами всякі цікаві визначні місці в Україні, обов’язково його назвуть Галицю «Українським Афоном»
Дорога до печери відлюдника повністю розмита дощем в той день, коли я вперше відвідала монастир. Отже, з одного боку крута скеля, з другого прірва. В печері прикрашено квітами, запалено свічки. Тут тихо та спокійно. Ліворуч ніша, в якій був вівтар, праворуч в підлозі гробниця.
Перлина в скарбничку душі
Давайте зануримося в багатолітню історію монастиря. Колись в урочищі Труфанова Криниця( пів км від сучасного монастиря) були поганські капища, це підтверджується знайденими язичницькими амулетами.
Свідченням того, що тут вже існував у IX столітті до н. е культовий об'єкт є археологічні дослідження. В урочищі Труфанова Криниця( пів км від сучасного монастиря) були поганські капища, це підтверджується знайденими язичницькими амулетами. А коли тривала реконструкція монастиря, на його території працювала експедиція ЧНУ, яка досліджували околиці та саме урочище Галиця. Під час вивчення однієї із келій монастиря у кам'яній підлозі виявили яму, у якій були биті горщики чорноліської культури.
Сам монастир ймовірно був заснований у XI-XII ст. До спустошення його турками, в кінці XVIII ст.., монастир був відомий як Галицький скит, де знайшли собі земний прихисток ченці. Знахідки гончарного посуду, який датується, ймовірно, ХV—XVI ст.. підтверджує що в цей час тут таки вирувало життя.
Спочатку монастир був нібито Свято-Георгівським. А переназваний на честь св. Миколая він був названий на честь дива, що сталося на день св. Миколая 1820 р. Вночі з 21 на 22 травня рибалки з с. Калюс (давньоруське місто, яке спочиває під водами Дністра) помітили що зірки утворюють хрест прямо над монастирем.
Скельний монастир відвідав на початку ХХ ст. подільський єпископ Димитрій Самбіцький. В головній церкві спорудили новий престол та іконостас. Але скит не був заселений ченцями. У 30-х роках румунський уряд виділив значні кошти для відновлення печерного монастиря. Тепер скит заселяється ченцями. В 1943 року Свято-Миколаєвський монастир було закрито, а ченців - розстріляно, їх тіла скинуто у Дністер. Лише один з них зміг спастися. Він дожив до 1965 року і встиг розповісти про ці страшні події. Більш ніж півстоліття монастир стояв пусткою.
1996 року тут офіційно розпочалися розкопки та археологічні дослідження. Крім основного чернечого скиту з 20 компактно розташованими приміщеннями, існувало ще кілька груп печер, що їх у різних цілях використовували ченці. Наскальні зображення на фризі одного з гротів на лівому схилі Галицького яру — видряпані кимсь у сиву давнину хрести різноманітних форм, окремі букви грецького алфавіту і навіть знак, що нагадує давньоболгарську магічну монограму бога сонця. Виявлені поблизу Галицького монастиря петрогліфи — унікальні й загадкові. Приміром, прості чотирираменні хрести з округлими заглибленнями на кінцях один в один схожі на ті, що ми бачили в церкві царя Сімеона (ІХ ст.) у болгарському містечку Пліска, — розповідає чернівецький історик Богдан Рідуш. — Інший хрест із розширеними раменами має безпосередні аналоги на урицькому каменю на Сколівщині. Окрім хрестів та букв, на тій кам’яній стіні є ще різноманітні лінії, які при комп’ютерному прорисовуванні складалися у примітивні малюнки з фігур і навіть композицій, достовірно ідентифікувати які поки не вдалося. Проте вони набагато давніші від хрестів, що їх перекривають. Залишається відкритим і питання про час виникнення, зокрема, самого печерного Галицького монастиря і взагалі цього унікального скельно-печерного природо-архітектурного комплексу, відстань між крайніми об’єктами якого — понад кілометр. Логічно припустити, що скит закладався у давньоруську епоху, імовірно на місці дохристиянського святилища. (зі статті Світлані Ісаченко «Дзеркало Тижня» та Корінний В.І., Страшевська Л.В. «Скельні монастирі Середнього Подністров'я як комплексні геологічні та культурно-історичні пам'ятки»)
— Інший хрест із розширеними раменами має безпосередні аналоги на урицькому каменю на Сколівщині. Окрім хрестів та букв, на тій кам’яній стіні є ще різноманітні лінії, які при комп’ютерному прорисовуванні складалися у примітивні малюнки з фігур і навіть композицій, достовірно ідентифікувати які поки не вдалося. Проте вони набагато давніші від хрестів, що їх перекривають. Залишається відкритим і питання про час виникнення, зокрема, самого печерного Галицького монастиря і взагалі цього унікального скельно-печерного природо-архітектурного комплексу, відстань між крайніми об’єктами якого — понад кілометр. Логічно припустити, що скит закладався у давньоруську епоху, імовірно на місці дохристиянського святилища. (зі статті Світлані Ісаченко «Дзеркало Тижня» та Корінний В.І., Страшевська Л.В. «Скельні монастирі Середнього Подністров'я як комплексні геологічні та культурно-історичні пам'ятки»)
1999 року ченці з монастиря, що розташований біля Хрещатика, приїхали на хутір Галиця, щоб відродити святе місце. Зараз в монастир проведено електрику.
