Що подивитися в Багате

Мета нашої подорожі в Багате - це руїни старого вірменського храму, який був побудований приблизно у XIV ст., а можливо і раніше. Хоча церква перебуває наразі у напівзруйнованому стані, проте, тут відчувається якась піднесеність духу. Тут дійсно добре. Прихильникам архітектурних витрибеньок тут є чим помилувати око - дуже гарні бічні портали та різьблення!

Вважається, що церква не має аналогів в Криму, і є унікальною (чому? Читаємо нижче). Церква святого пророка Іллі – пам’ятка національного значенні України

Церква святого Іллі

 Історична довідка про Багате

Кримське село Багате розташоване на трасі Сімферополь - Феодосія, і зовсім неподалік від районного центру Білогірськ. Придорожнє кафе нагадує стару назву села - "Бахчі-Елі", що перекладається з кримсько-татарської як «Долоні саду». А й справді, садів тут багато.

Вперше документовано село згадується у 1783р., у статистичних книгах, також 1784 у Камеральном Описі Криму. Насправді, зрозуміло, що село має більш давнішу історію.

Його історія розпочинається ще від появи тут вірмен. У ХІ-ХІІ рятуючись від турків-сельджуків велика частина вірмен знайшла прихисток в Криму. На своїй новій Батьківщині, вірмени зводили храми. Деякі з них й досі збереглися, як, наприклад, у Феодосії.

Сам храм зведений з бутового каменю і оштукатурений. Склепіння, покрівля та портали зроблені з обробленого каменю. Храм орієнтований з заходу на схід. Трохи цифр: ширина будівлі складає — 8.3 м, а довжина — 17.9 м

Примітні були рельєфи-ікони та розп'яття, нині вони втрачені.

Тепер обіцяний ще один факт унікальності вірменського храму в селі Багате. У вершині хрестового склепіння та в апсиді знаходяться зображення ягня зі прапором – це є символ Спасителя – Ісуса Христа. Радянський історик та археолог Анатолій Якобсон зазначає у статті «Вірменський монастир XIV століття поблизу Білогірська в Криму»: «Відомо, що образ ягня, як символ Христа, був у X ст. на Трульському соборі заборонений і відкинутий східнохристиянською церквою, але був утриманий латинським заходом. Подібні ягнята з лабарумами зустрічаються і на генуезьких будівельних написах Кафи». Вчений пов'язував західноєвропейські елементи храму з генуезькою колонізацією Криму у XIII – XV століттях.

На західній стіні зберіглося одне рідкісне зображення, яке вже непритаманне сучасному православ’ю’ю - барельєф, де у колі вічного життя зображений Бог-Отець поруч із древом життя. На дереві проглядається фігура змія.

Монастир

Ті руїни церкви, що ми можемо бачити сьогодні – єдине, що залишилося від монастиря святого Іллі. Монастир оточувала огорожа, на території були зведені келії для ченців та господарські споруди. Розкопки 1979 року віднайшли на північ від храму мури від огорожі, фундамети келій та інших будівель.

А нижче фотографія як виглядав монастир св. Іллі і селі Багате на початку ХХ ст.

За 60 метрів на захід від храму існував так званий фонтан. Це було оформлене монастирське джерело. Він ще був в середині ХХ ст. 1956 року навіть був виконане схематичне вимірювання «фонтану». Але вже у 6-их рр його чомусь розібрали.

Цікавий факт, про монастир можна прочитати в різних джерелах, що службу проводив лише раз на рік, у день монастирського свята - Святого Іллі 20 липня (2 серпня за новим стилем). Я собі важко уявляю, як монастирі може бути служба божа лише раз на рік. Ймовірно, тут є якісь певні нюанси. Можливо монастир був відкритий для мирян в цей день

Неподалік від монастиря, в трьох кілометрах, було знайдено камінь із зображенням хреста та датою 1031 року ( це вірменське літочислення, що стандартному 1582 року – отримуємо як раз XIV століття).

У своїх працях у 1883 році монастир згадує археолог Григорій Караулов, який стверджував, що нові будівлі монастиря мають в основі давній фундамент.

У 1927 році монастир було ліквідовано, а незабаром приміщення і зруйновано. На сьогоднішній день маємо лише примітні руїни церкви, решта сховано під землею та хащами..

Виявляється, що навіть існували проекти реставрації: у 1955 та 1983 роках. Але все лишилося на папері. Вірменська громада Криму неодноразово проводила волонтерські роботи з благоустрою та очищення території.

На моє відвідування храму у серпні 2009 році, це був доволі непопулярний і маловідомий туристам об’єкт, не зважаючи на його статус національної пам’ятки. Тепер же поруч руїн храму розташовано інформаційний стенд, а на одній зі стін закріплено табличку російською мовою з поясненнями про храм і надписом внизу «Отче прости и ибо не ведают, что творят»