На початку V ст. до Р.Х. на місці сучасної Євпаторії існувало давньогрецьке місто Керкінітіда (Κερκινίτις). Життя поліса вирувало до ІІ ст до н.е. У І ст. до н.е. після перемоги на скіфами та аланами на місці Керкінітіди утворюється нове місто на честь Мітрідата Євпатора.

Через декілька століть візантійці будують свою фортецю. У ХV ст. півострів знаходиться під владою османської імперії. На місці сучасної Євпаторії будується потужна фортеця Гьозлів. Назва нам відома більше як Козлів.

Як лікувальний курорт, Євпаторія найбільшу популярність отримала у 70-ті рр. ХІХ ст. На початку ХХ ст. тут відкрилися перші санаторії «Таласа», "Геліос", «Приморський». Сюди свого часу приїжджали не тільки відпочивати, але і виступати в місцевому театрі Вахтангов, Станіславський, Обухів, Волошин, Маяковський, Олексій Толстой.

Як дитячий курорт Євпаторія стала відомою з 1936 р.

Євпаторія - місто багате на історію, і багате на різноманітні архітектурні,сакральні та історичні пам’ятки.

Він був побудований у XV-XVI ст. біля одної з п’яти головних брам Гьозліва - Одун-базару. Унікальність цього комплексу полягає в тому, що він зберігся до наших днів в своєму первісному стані. Дервіши в багато чому перекликається з православними ченцями або з католицьким орденом св. Франциска: аскетична форма життя, простий одяг. Дервіш в перекладі з перської - означає жебрак. Хоча дервішам заборонено було жебрувати! Це взагалі вважалося за великий гріх. На життя вони могли тільки заробляти, виконуючи якусь роботу. Основним напрямком заробити собі на прожиття було тлумачення снів, лікування, продаж амулетів.

Кримські хани, отримавши в Оттоманській Порті право на ханство, в євпаторійській, а на той час ґьозлівській мечеті перед своїми підданими оголошували свої права, розписувалися в документі, який зберігався в мечеті. При коронуванні, хана опоясував мечем Османа шейх дервішського ордену Мевлеві.

До 1925 року в мечеті зберігався рукописний старовинний Коран. Після 1925 року Коран перевезли до бахчисарайської мечеті Хан-Джамі, але подальша його доля невідома.

Архітекторами двох кенас були брати Бобовичі. До храмів веде невеликий двір, який переходить в іншій, зліва від брами у дворі - мармуровий фонтан для того, щоб перед молитвою віруючи могли помити руки. У дворі в ніші були вмонтовані білі мармурові плити з надписами імен тих, хто давав пожертви на будівництво кенас, відкриття школи, надавав допомогу людям та караїмській спільності. У другому дворі плит вже не має - там відкрита аркада та колонада портиком Соборної кенаси. Ліворуч знаходиться Велика - Кафедральна кенаса, праворуч мала.

Будівлі кенас оброблені італійським мармуром. На стінах поміж вікнами вмонтовані п’ять мармурових плит, на яких вирізьблені релігійні вірші. За малою кенасою знаходиться третій двір. Він грав роль "зала очікування". З трьох сторін він оброблений аркадою, в арки вмонтовані мармурові плити. Неподалік від храмів був розбитий невеликий садочок, по центру якого розміщувалася шестикутна альтанка.

Ніша прикривалася тканиною з багатою вишивкою. Напроти ніші стояв семисвічник, а по боках вівтаря два крісла для священників. Друга частина зала - сама велика, вона призначалася для чоловіків, третя частина маленька призначалася для старих чоловіків для яких були поставлені лавки. Балкон, який був захищений дерев’яною решіткою, призначався для жінок.

На 2009 рік мала кенаса - діючий храм, де регулярно проводяться богослужіння, велику кенасу повільно реставрували.

Поруч з кенасами розташований караїмський культурний будинок. Дивовижно, як народ щосили намагається зберегти свою культуру та, особливо, мову, яка зараз знаходиться на межі зникнення. Для цього й був заснований караїмський релігійно-культурний центр.

Вартує зауважити, що щоденною мовою спілкування була караїмська, яка належить до тюркської мовної групи. Для богослужінь використовувався іврит. З книг Святого Письма караїми визнають тільки Біблію, відмовляючись від Талмуда та рабинського вчення. В основі їх релігії лежить тільки Старий Заповіт.

Адреса вулиця Тучина, 2

Миколаївський кафедральний собор в Євпаторії

Храм святителя Миколая Чудотворця був побудований на честь звільнення Євпаторії від союзників у кримські війні 1854-1856 рр. за проектом архітектора Бернардацці та інженера Геринека у дусі ранніх візантійських храмів, багато в чому допомагав перший священик собору - Яков Чепурин. Він збирав гроші, а коли грошей не вистачило заклав своє майно!

Храм в плані складає октагон (восьмикутник), який перекритий великий монолітним бетонним куполом. Купо має діаметр 18 метрів. Посвячений собор 16 лютого 1899 р. Вівтар ніби виконаний флорентійським майстром Ваннуккі. Спочатку інтер’єр храму був розписаний аскетично, скромно, але вони не збереглися. Ті фрески , що ми бачимо сьогодні, були зроблені у 70-80рр ХХ ст. За радянських часів храм встиг побувати і складом, і художньою майстернею. Собору пощастило пережити Другу Світову війну, до якої і під час якої планували підірвати його.

Церква розташована майже на набережній і побудована спеціально для грецької спільноти такого багатонаціонального міста як Євпаторія. У 1907 р. була виділена ділянка під будівництво храму. Будівельні роботи розпочалися тільки у 1911 р., але супроводжувалося великими фінансовими проблемами і тривало б воно дуже довго, якби у 1917 р. не було асигновано мешканцем міста греком Ніколаїді доволі значна сума - 25 тисяч карбованців. Тож нарешті будівництво було завершено, і храм освячений у 1918р 30 червня.

Церква зведена з вапняку, поверхня стін була пофарбована у темно-зелений колір. Основний об’єм церкви доповнюють чотири прибудови. Вікна були прикрашені вітражами, а стіни розписами та круглими медальйонами. Дзвони для євпаторійської церкви св. пр. Ілії були привезені з Харківської єпархії. Зараз храм має дзвін, який був спеціально відлитий до його ювілею, висота становить 89см, діаметр 84см.

Адреса вул. Просмушкиних, 34,

Наймолодший храм Євпаторії належить іудейській громаді. Синагога «Егей-Капай» була побудована у 1912 р. за проектом архітектора став Адама Генріха Одноповерхова сіра будівля знаходиться біля фортечних воріт - це все, що лишилося від храму. А синагога була двоповерховою і дуже гарною.

В період громадянської війни і до 1929 року після неї синагога була діючою. Потім синагогу закрили. На початку 30-х рр.. будівля колишнього храму служила складом для євпаторійського пиво-безалкогольного заводу, що назавжди спотворило її вигляд.

• залишки оборонної стіни фортеці Гьозлів на вул. Дувановській
• турецькі лазні (XVI ст..) – вул. Червоноармійська, 20. 45.198063, 33.377087 Побудовані у XVI ст. вони діяли аж до 1987р! Наприкінці XVIII ст. лазні прикрашали дві фігури: жіноча над входом до жіночої, і чоловіча відповідно чоловічу частину лазні. Зараз жіноча дерев’яна фігура знаходиться у краєзнавчому музеї. В роки Другої Світової будівлі трохи постраждали.
• вілли та резиденції по вул. Дувановській та Революції. Дуже гарні.
• Вірменська церква Сурб Никогайос 45.199969, 33.379860Точні координати памятки на карті Google Інтернаціональна вул., 44,