Зіньків

Sightseeing. Цікаві місця Sile, Vide, Ede

У Зінькові треба ходити, дивитися та їсти. Дивитися замок та інші архітектурні принади міста, і обов'язково купити зіньківську чорну ковбасу, яка, до речі, віднесена до гастрономічної спадщини України

Історична довідка

Зіньків вперше згадується в 1404 році при події, коли король Ягайло віддає Зіньків з околицями та Сатанів Петрові Шафранцеві. 1431 року Зіньків переходить в руки поляку Петрові з Спрови Одровонжеві.

З XV ст. до середини XVI ст. Зіньковська округа, центром якої зрозуміло був Зіньків, простягалася аж до Дністра. В 1458 року місту надається магдебурзьке право та деякі привілеї в податках, для того щоб збільшити населення. Ці привілеї потім затвердив король в 1566 р.

Остання з роду Одровонжів, донька Софії Ондровонжів та Яна Костки, Катажина вийшла заміж за Адама Єроніма Сенявського, таким чином місто перейшло у власність родини Сенявських. В її придане входив не тільки Зіньків з селами, а ще й Меджибіж, Сатанів, Тарноруда

Містечко , в порівнянні з іншими на Поділлі, було невелике, так , наприклад, в 1565 році тут було всього 7 ремісників, а через майже 20 років їх кількість стала всього вдвічі більше.

Місто лежало на лінії Чорного шляху. Тому ще Одровонжі в середині XV ст побудували оборонний замок для оборони Зінькова від постійних нападів татар. Твердиня відігравала значну оборонну функцію протягом XV-XVIст.

В 1452 році, коли татари здобули місто Рів (так на той час називалося місто Бар), то вцілілі мешканці перебралися до Зінькова , але потім повернулися назад заснувавши нове місто. Через рік зіньковецький староста Ян Лящ разом зі старостами з інших міст, погнався за татарами і розбили їх під Теребовлею.

Острозький літопис в XVIст. згадує Зіньків двічі:

«Року 1516. Татаре бузькії окрутнії над примир'є були. Того же року місяця грудня знову под Межибіж і Зіньків, і Летачів, і Каменець вторгнули. (Це був найбільш спустошливий напад кримських татар на Поділля і Волинь, з яким пов'язується початок дій проти татар 'українських козаків ) Року 1524. Турци і татаре Зіньков спалили (Це був напад на Україну загону турків з 12000 чоловік, серед яких було лише 4000 білогородських та інших татар )»

В 1524 року турки і татари спалили Зіньків, але не здобули замок. Постійні напади татар спустошили місто настільки, що французький мемуарист Вердум писав: «З міста нічого не зосталося і подекуди стоять частини мурів, що його оточували, руїни двох храмів. Замок, що стоїть перед містом на височині також здебільшого спустошений, але гарно збудований. До нього козацькі хлопи знесли своє збіжжя, не даючи татарам захопити його»

Але до XVІІIст. Зіньків належав туркам, на період їх захопленнями Поділля. Після визволення, власники відновили місто. І вже 1711 року в своїх записках датський посланець Юль пише: «Зіньків - місто велике, оточене мурованими стінами»

В першій половині XVІІIст. місто переживає декілька народних повстань. Після Сенявських, Зіньків належав Чарторийським. В 1774 році донька Адама Чарторийського — Марія-Анна вийшла заміж за князя Людвіга Віртемберзького, діставши в посад Зіньків. Це подружжя як могло, так і поліпшувало стан міста, зокрема вони звели міст, побудували водомет, до якого проведена була вода з села Гремячка. Доглядали за замком.

Під замком було зведено в 1621 року Троїцьку церкву, в 1750р однонавовий мурований костел, який було частково зруйнований під час другої світової війни (тоді зруйновано було дахи та завершення, частина західної стіни, склепіння). У Зінькові ще була й Велика синагога, та доволі значний відсоток іудейською населення.

Острозький літопис в XVIст. згадує Зіньків двічі:

«Року 1516. Татаре бузькії окрутнії над примир'є були. Того же року місяця грудня знову под Межибіж і Зіньків, і Летачів, і Каменець вторгнули. (Це був найбільш спустошливий напад кримських татар на Поділля і Волинь, з яким пов'язується початок дій проти татар 'українських козаків ) Року 1524. Турци і татаре Зіньков спалили (Це був напад на Україну загону турків з 12000 чоловік, серед яких було лише 4000 білогородських та інших татар )»

В 1524 року турки і татари спалили Зіньків, але не здобули замок. Постійні напади татар спустошили місто настільки, що французький мемуарист Вердум писав: «З міста нічого не зосталося і подекуди стоять частини мурів, що його оточували, руїни двох храмів. Замок, що стоїть перед містом на височині також здебільшого спустошений, але гарно збудований. До нього козацькі хлопи знесли своє збіжжя, не даючи татарам захопити його»

Але до XVІІIст. Зіньків належав туркам, на період їх захопленнями Поділля. Після визволення, власники відновили місто. І вже 1711 року в своїх записках датський посланець Юль пише: «Зіньків - місто велике, оточене мурованими стінами»

В першій половині XVІІIст. місто переживає декілька народних повстань. Після Сенявських, Зіньків належав Чарторийським. В 1774 році донька Адама Чарторийського — Марія-Анна вийшла заміж за князя Людвіга Віртемберзького, діставши в посад Зіньків. Це подружжя як могло, так і поліпшувало стан міста, зокрема вони звели міст, побудували водомет, до якого проведена була вода з села Гремячка. Доглядали за замком.

Під замком було зведено в 1521 році оборонну Троїцьку церкву (було знищено під час радянської окупації), в 1750р однонавовий мурований костел, який було частково зруйнований під час другої світової війни (тоді зруйновано було дахи та завершення, частина західної стіни, склепіння). У Зінькові ще була й Велика синагога, та доволі значний відсоток іудейською населення.

У Зінькові відбувалися зйомки фільму "Сотворення кохання", в якому було відтворено атмосферу 30-50 рр. ХХ століття. Фільм знято за повістю Якова Тихмана "Мотл-шотхен". Фільм вийшов у прокат до 65-річниці трагедії Бабиного яру. У зйомках була задіяна потужна масовка, більшість зіграло місцеві мешканці Зінькова

Замок

Як вже згадувалося вище, замок був зведений родиною Одровонжів в середині XV ст.

Розташувався він на мисі, що з одного боку оточувався рікою Ушиця, а з іншого над яром. "В плані це був рівнобедрений трикутник, з довжиною сторін 85м. На кожному розі трикутника були шестигранні башти. Дві з них були трьохповерхові, одна - чотирьох. Між двома баштами був трьохповерховий будинок, інші два боки були закриті мурами. Посередині північного боку (бік до містечка) був в'їзд до замку." (Сіцінський «Оборонні замки Західного Поділля»). Територія замку займала площу всього 0,5 га.

Замок добре виконував своє оборонне значення. Так в 1524 році замок не був взяти, незважаючи на те, що само місто було спалене. «За Барською конференцією 1768 року Зіньківський замок здобув конфедератський загін, після недовгої облоги цей загін піддався коронному регіментареві Ксаверієві Браніцькому.» (Ю. Сіцінський) Незважаючи про піклування замку родиною Віртемберзького до початку ХІХ ст.., 1872 року люстраційна комісія передала замок «Сільський Спільноті». Тут у 80-х роках в замковому будинку містилася канцелярія станового пристава, другий поверх займала його родина. Потім пішли чутки, що нібито рештки замку - башти та будинок загрожують будівлям під замковою горою. Тоді керівництво міста наказало розібрати замкові мури. Так було розпродано каміння замку на будівництво селянам, а те що лишилося було продано одному селянину за 200 карб. з правом забрати із замку все, що знадобиться. (За Сіцінським)

«Территория крепости представляет относительно ровную площадку, отдельные возвышения которой являются следами разрушенных и засыпанных замковых сооружений. Башня в плане по наружному обводу стен приближается к квадрату со стороной 21 м. В интерьере, на ее западной и восточной стенах, расположены по три глубокие ниши с каждой стороны. В направлении север-юг разделена стеной на два помещения шириной 4,6 и 6,4 м. Помещения перекрыты коробовыми сводами с распалубками. Толщина стен 2,6-3,6 м. С трех напольных сторон в стенах башни расположены щелевидные бойницы с расширением наружу от 17 до 80 см. Примыкающие к башне казематные помещения вдоль западной оборонительной стены сохранились на участке протяженностью 36 м. Помещения однотипны: прямоугольные в плане со сторонами 7,4 м вдоль оборонительной стены и шириной 5,3 м. Толщина поперечных стен 1,4 м. Перекрыты коробовыми сводами. Плановая структура южной башни замка, архаичность в решении бойниц м другие архитектурно-конструктивные особенности позволяют отнести ее к типу башен-донжонов.» Памятки Містобудівництва та Архітектури УРСР

Іудейське минуле

У Зінькові проживала доволі потужня іудейська громада. 1825 року Зіньків став резиденцією хасидських цадиків. Сюди з Меджибожа переселився рабин Іцхан Меїр-Нешель. Це став справжній хасидський центр на Поділлі. На 1893 рік в Зінькові нараховувалось сім синагог. В Зінькові існувала так звана Велика синагога. Вона була побудована в першій половині ХVІІІ століття. Будівля була у вигляді високої тринавої прямокутної базиліки, стіни, якої мали чотири ряди вікон у східному і західному фасаді і три ряди у північному і південному. Кути південного фасаду були зміцнені потужними контрфорсами, а південно-західний бік споруди підтримували аркбутани. До головного входу з боку західного фасаду вели кам’яні сходи.

В центрі синагоги знаходився молитовний зал. По середині його стояла біма з різьбленого дерева на кам’яному цоколі.

У Зінькові єврейський цвинтар перебуває у покинутому стані.

Більш детально про іудейські пам’ятки , і головне єврейське життя Зінькова можна прочитати на сторінці Євгена Шнайдера тут або з книги Лукина «100 єврейських містечок України»

У нотаткі самій собі

На жаль, всього за день долати відстань Київ-Зіньків-Київ через купу цікавих місць самотужки дуже важко. В примарах від літньої спеки забула сфотографувати, хоча бачила, садибний будинок чи палац , побудований в середині ХІХ ст. цегляний, білого кольору - по дорозі від замку до нової церкви. Ви його точно побачите він виділяється з вулиці своєю білизною та класичним стилем, парадний фасад будинку має чотириколонний портик тосканського ордеру. Торцовий фасад має восьмиколонний портик тосканського ордеру.

За браком часу та віддаленністю від дороги не відвідала ще одну дуже гарну та цікаву пам’ятку - Михайлівську церкву. Деревэяний тризрубний триверхий храм було зведено 1769 року.

Костел побудований в 1750 року. Під час Другої Світової війни храм було сильно пошкоджено, за радянських часів стояв страшною дикою руїною. Вже за роки незалежності йому надали охайного вигляду. Костел добре проглядається з замчища.

Що ще є? Пивоварний завод Девішена, солодовий цех. 1902 рік.

Фільм "Сотворення Любові"

Мітки: Хмельницька область, замки, фортифікаційні споруди, церкви, костели, садиби, палаци та садиби, дерев'яні храми, втрачені Церкви,