У травні 1982 року на 1500-річчя святкування дня Києва мешканцям та гостям столиці урочисто був представлений комплекс «Золоті ворота». Ажіотаж був надзвичайний, кожний вважав за потребу приїхати і подивитися на реконструйований колишній головний в'їзд в "місто Ярослава". Сучасні ворота - це не точна копія давньоруських, адже не збереглося точного опису, не має планів та зображень, але, як пам'ятка, мають надзвичайну цінність. Сучасні ворота – це саркофаг над залишками справжніх – давньоруських.
За часів Київської Русі, великих брам-в’їздів до міста було всього три. Золоті ворота - це були найголовніші. Побудовані вони були 1164 року і використовувалися як церемоніальні аж до середини ХVIII ст., і це не враховуючи того, що вже за малюнком ван Вестерфельда 1651 року, вони вже були в руїні. Крізь них проходили церемоніальні процесії Богдана Хмельницького після перемоги під Жовтими Водами, тут проходило, будь воно неладне, руське посольство 1654 року та інші. Золоті ворота входили до Старокиївського укріплення, і тут перебувала гарнізонна варта.
Золоті ворота були за своєю конструкцією та призначенням унікальними на той час - вони виконували ролі: як фортечна брама-вежа - оборонну та урочисту, та свого рода освячення через храм, якій увінчував їх. Вони були наче тріумфальною аркою, і багато в чому перекликалися з головними Воротами Константинополя - столиці Візантії, на яку за часів Київської Русі орієнтували архітектори. Головні ворота до Константинополя виводили на головну площу Августейон, де розташовувався палац та досі збережений собор св. Софії. Так і Київські Золоті ворота вели до архітектурного ансамблю Софійського собору та монастирів. Назва Золоті походить від назви Золотих Воріт в Єрусалимі. Вони були головні, а зараз вони закриті - закладені, і відкриються тільки коли з’явиться Месія. Київські ж ворота на час свого існування складали висоту в 12м, ширину 6,9м. Зверху була церква Благовіщення з позолоченим куполом. З Іпатіївського літопису дізнаємося: «Сей же премудрий великий князь Ярослав задля того спорудив (церкву) Благовіщення на воротах, (щоб) давати завше радість городу сьому святим Благовіщенням Господнім і молитвою святої Богородиці та архангела Гавриїла».
Назва Золоті походить від назви Золотих Воріт в Єрусалимі. Вони були головні, а зараз вони закриті - закладені, і відкриються тільки коли з’явиться Месія. Київські ж ворота на час свого існування складали висоту в 12м, ширину 6,9м. Зверху була церква Благовіщення з позолоченим куполом. З Іпатіївського літопису дізнаємося: «Сей же премудрий великий князь Ярослав задля того спорудив (церкву) Благовіщення на воротах, (щоб) давати завше радість городу сьому святим Благовіщенням Господнім і молитвою святої Богородиці та архангела Гавриїла».
Також, у літописі, при описі воєнних подій 1151 року зазначалося, що біля біля Золотих воріт Великий князь Ізяслав Мстиславич разом зі своїми союзниками – князями В’ячеславом Володимировичем та Ростиславом Мстиславичем вели переговори з послом Юрія Долгорукого. Під час переговорів князь В’ячеслав сказав: «А їй нас судити, Пречистій Владичиці, із сином своїм і Богом нашим, у сей вік і в будучий». Ймовірно, зображення Богородиці розміщувалося саме на Золотих Воротах. Тому не так давно на реконструкції воріт було встановлено зображення мозаїчної Богородиці Нікопеї (Переможниці)
Великої руйнації завдали орди монголо-татар 1240 року. Але час й надалі не шкодував їх, перетворюючи на ще більші руїни. На XV ст. Золоті ворота були головним в’їздом до Києва, тут розміщувалася міська сторожа та митниця.
Купець Мартин Груневег у 1584 році занотовує: «Золоті ворота ще стоять, але переважна частина їх поруйнована… Зверху над ними влаштовано каплицю – за звичаєм русинів, які прикрашають зверху свої брами гарними церковцями, віддаючи Богові в охорону.»
Посланець австрійського імператора – Еріх Лясота 1594 року описує: «… можна було бачити руїни гарних воріт, які й тепер ще служать воротами. Одні кажуть, що називалися вони Золотими; за словами ж інших, називалися – Залізними воротами. Це була гарна й велична будівля, як можна зробити висновок з уцілілих залишків».
Маємо свідчення польського дипломата Рейнгольда Гейденштейна, який навідувався до Києва у 1596 році: «Лишилися проте пам’ятки колишньої величі: мур накололо міста, а з ним ворота давньої структури всі позолочені й такі високі, що два вози поставити один на один не досягають їх верху.» І зазначає про храми Києва тих часів «У самому місті чимало знищених храмів, які всі були грецького обряду. Лишився лише один з них св.. Софії, але й він в такому жалюгідному стані, що богослужіння в ньому не правляться.»
Цінними є малюнки 1651 року голландського художника Абрагама ван Вестерфельда, що був при дворі Януша Радзівіла і супроводжував його в походах.
В середині XVIII ст. було вирішено закопати все те, що лишилось від справжніх Золотих воріт й за проектом Данила Дебоскета побудували поруч нові. Давньоруські ж засипані землею на поверхні мали лише церкву.
Київ змінювався його Верхнє місто на початку ХІХ ст.. почало стрімко розвиватися, отже згідно планів було вирішено знести земляні вали. Археолог Кіндрат Лохвицький, який організував та провів археологічні дослідження, при чому спочатку дослідження проводилися частиною власних коштів, а частина – пожертв мешканців – «складчиною з любителів священних старожитностей.». Він , любитель та знавець історії Києв віднайшов рештки воріт - два мури довжиною 25 та 13 м, висотою біля 8м. Він фіксував, проводив обміри давньоруської пам’ятки. На жаль, нічогісінько від церкви Благовіщення не знайшлося, вона була загублена назавжди. Відкриття Золотих воріт на той час стало сенсацією, та урочистою подією. Був проведений молебень та освячення святою водою. Але пам’ятка за майже столітнього перебування під землею опинилася в гіршому стані ніж була й постало гостре питання як її зберегти?
За пропозицією архітектора Вікентія Беретті проведено роботи з консервування та реконструкції для збереження старовинної пам'ятки. Було зведено контрфорси біля стін, а між стінами воріт поставлені залізні зв’язки з кільцями. В такому вигляді вони збереглися до 1982р. Але упродовж 100 років зовнішнє середовище продовжувало руйнувати Золоті ворота, хоча було й огороджено давньоруську пам’ятку чавунною решіткою, обкладено цеглою та зроблено металевий навіс. Отже, в 1970-рр розпочалася велика клопітлива робота по зведенню великого павільйону, який би зберігав рештки та відтворював приблизний вигляд головного в'їзду в старовинний Київ.
Реконструкція складається з вежі в 14 м, зі зовнішнього фасаду є невеликий виступ - "мала вежа", проїзд з одного боку у вигляді підйомних дерев’яних грат, окованих металом, з другої стулками, зробленими на зразок збережених воріт у Суздалі та Новгороді. При реконструкції надбрамної церкви в декорі були використані давньоруські орнаменти. Біля "Золотих воріт" встановлений пам'ятник Ярославу Мудрому.
Нічні Золоті ворота
