Мігея досить відоме місце для прихильників рафтінгу. З усіх куточків України вони прямують сюди, щоб відчути адреналін та полюбоватися мальовничею місцевістю - каньйоном Південного Бугу з дванадцатьма порогами та виходом на поверхню гранітних скель, яким понад 2 млрд років. Деякі скелі мають власні назви - Турецький Стіл, Висока, Козацьке крісло
Великий Мігейський поріг - Інтеграл
Велика скеля на якій знаходиться пам'ятний знак про форсування Південного Бугу 1944 року
Участь у рафтінгу по річці Південний Буг слід замовляти заздалегідь. Зазвичай у вартість послуг входить обладнання, харчування, розміщення в наметовому таборі, трансфер.
Мигія входить до заповідника "Гранітно-степове Побужжя"
Значна частина історії Мигії тісно пов'язана з Запорізькими козаками.
Мигія - звучить наче якесь чарівне слово, яке відкриває двері в інший світ. І я раджу вам обов'язково заглянути в той світ, названий ще Геродотом як "Емігея" - "Моя земля" (Заради справедливості моя земля грецькою насправді τη γη μου)
Мигія входить до заповідника "Гранітно-степове Побужжя". Значна частина історії Мигії тісно пов'язана з Запорізькими козаками.
Затоплений кар'єр - Радонове озеро
Неподалік від Мігеї знаходиться затоплений кар'єр, його води підживлюють радонові джерела. Глибина його понад 20 метрів, а вода вражає своїм кольором
Але не тільки природними пам'ятками славиться Мигія, тут знаходиться
Водяний млин Скоржинського
Мигіївська ГЕС
Ця пам'ятка заслуговує на окрему увагу.
У 1889 році на замовлення та кошти власника Мигії Йосипа Скаржинського був побудований великий водяний млин. Проект млину належав інженеру Владиславу Якульському. Вже за радянські часи з розгорненням масового будівництва на річках гідроелектростанцій, млин було перероблено на ГЕС.
Старий млин є однією з памяток архітектури нашого краю. Млин в українському селі завжди сприймався як ознака доброго господарювання, заможності. Бурхливі води порожистого Південного Бугу в районі с. Мигія сприяли створенню цілої низки водяних млинів.
16 травня 1887 року Йосип Петрович Скаржинський заклав перший камінь нового млина. Загальний проект будівлі і внутрішнє обладнання виконані інженером В.А. Яскульським, відомим фахівцем млинарної справи, фасад був виконаний за малюнками і детальними кресленнями талановитого архітектора В.Ф. Мааса. Для будування млина брали граніт з Мигійських каменоломень, який удоївся на Одеській сільськогосподарській і фабричній виставці у 1884 році почесного відгуку, та з цегли, виготовленої на заводі родини Скаржинських.
Цей млин був урочисто запущений в експлуатацію у 1888 році. Будівля складалася з п'ятиповерхового головного корпусу з мансардами, над якими височіла на два поверхи башта. У нижніх поверхах знаходилися передавальні механізми, вище - вальцювальні станки, дві пари французьких жорен. Ще вище - вісім крупорушок, апарат для перемішування борошна, 20 елеваторів та відділення для очистки зерна. Він приводився в рух підвісною турбіною Кекка в 225 к.с. За добу тут перероблювалося біля 2 тис. пудів (32 тони) зерна, трохи згодом - 3 тис. пудів. Млин постійно технічно вдосконалювався. У 1890 р. тут було встановлено динамо-машину, яка стала однією з перших сільських електростанцій. У 1927 р. млин було перепрофільовано за планом ГОЕЛРО у гідроелектростанцію. В роки ІІ світової війни будівля значно постраждала від обстрілів. Лише у 1950 році електростанцію було відновлено та модернізовано. За інформацією з інфо-щиту на екологічній стежці "Компанійська"
16 травня 1887 року Йосип Петрович Скаржинський заклав перший камінь нового млина. Загальний проект будівлі і внутрішнє обладнання виконані інженером В.А. Яскульським, відомим фахівцем млинарної справи, фасад був виконаний за малюнками і детальними кресленнями талановитого архітектора В.Ф. Мааса. Для будування млина брали граніт з Мигійських каменоломень, який удоївся на Одеській сільськогосподарській і фабричній виставці у 1884 році почесного відгуку, та з цегли, виготовленої на заводі родини Скаржинських.
Цей млин був урочисто запущений в експлуатацію у 1888 році. Будівля складалася з п'ятиповерхового головного корпусу з мансардами, над якими височіла на два поверхи башта. У нижніх поверхах знаходилися передавальні механізми, вище - вальцювальні станки, дві пари французьких жорен. Ще вище - вісім крупорушок, апарат для перемішування борошна, 20 елеваторів та відділення для очистки зерна. Він приводився в рух підвісною турбіною Кекка в 225 к.с. За добу тут перероблювалося біля 2 тис. пудів (32 тони) зерна, трохи згодом - 3 тис. пудів. Млин постійно технічно вдосконалювався. У 1890 р. тут було встановлено динамо-машину, яка стала однією з перших сільських електростанцій.
У 1927 р. млин було перепрофільовано за планом ГОЕЛРО у гідроелектростанцію. В роки ІІ світової війни будівля значно постраждала від обстрілів. Лише у 1950 році електростанцію було відновлено та модернізовано. За інформацією з інфо-щиту на екологічній стежці "Компанійська"
Що ще є цікавого?
Зі старих будівель виділяється будівля олійні.
Прекрасна будівля Мигійського коледжу
Сільськогосподарська школа була зведена за кошти Скаржинського. Названа була як Ольгинсько –Скаржинська. Свою діяльність розпочала восени 1890 року. Потім за 23 роки школу переведена в ранг училища. Після революції училище переназвали на радгосп-технікум.
