Історична довідка
Село Лутище було назване ймовірно по прізвищу отамана Івана Лутинина, так як саме його прізвище згадується у царській грамоті за 28 жовтня 1709р. при описі села Лутище. Але утворилося воно не пізніше 1675 року при полковнику Зиновіїві. До 1704 року землями володів охтирський полковник Іван Перекрестов, і як раз у вище згаданій грамоті село передавалося до полковника Федора Осипова.
В цьому ж році село було пограбовано та спалено шведами в результаті Північної війни. Після скасування козаччини Лутище стає власністю капітанші Смаковськох, а потім майора Дмитра Райковича.
На Райковича працював приказчиком та агрономом Захарій Іванович Виноградов. Він зумів примножити свої статки і з 1845 року у Лутище функціонувала винокурня. Доходи Винокурова зростають в геометричній прогресії і він в селі Лутище будує свій маєток.
Маєток поміщика Виноградова
Будинок-садиба була зведена у середині ХІХ ст. Вся територія маєтку займала два гектари. Окрім житлового панського будинку, існували будинок економа, будинок для прислуги, господарські будівлі.
Зберігся головний будинок. Він має Г-побідну форму. Одноповерховий, цегляний. Очевидно, що будинок перебудовувався декілька разів, при чому не дотримуючись загального стилю – форма вікон різна.
Так як Захарій та його син проживали більше часу в своїх великих будинках в Охтирці та Харкові, садиба виконувала функцію "літньої дачі". Весь час за маєтком доглядав керуючий. Доріжки, бузкові алеї, чистота, належний стан будинка все це заслуга економа. З 1928 тут розмістили школу, нині тут працює навчально-виховний заклад. Навпроти будинку знаходиться могила і пам’ятник колишньому господарю З.І. Виноградову, почесному з 1897 року громадянину Охтирки
Як дістатися до села Лутище
Лутище розташовано на трасі H12 поміж Охтиркою та Котельвою (Полтавська область) Село розташовано трохи вглибину від траси і потршбна памятка знаходиться за вище вказаними координатами, за 2,3 км пішки від траси.