Ромни - місто, що має туристичний потенціал
Ромни – районний центр. Розташувався на березі річок Сула та Ромен.
Колись тут було Городище давньоруської фортеці Сіверського князівства. За свою історію місто побувало у складі Великого князівства Литовського, Московського царства, Речі Посполитої. Тут у 1708р розташовувався штаб шведського короля Карла XII та гетьмана Івана Мазепи. Місто знане на багато цікавих памяток
Головні визначні місця м. Ромни
- Святодухівський собор
- Церква святого Василя
- Собор Вознесіння Господнього
- Церква Усіх Святих
- Камінь льодовикового періоду
Святодухівський собор
Єпархіальний собор Роменської та Буринської єпархії Української православної церкви. Розташований неподалік центрального ринку. Комплекс Роменського міського собору розташований в історичному середмісті біля краю високої гори. З південно-західного боку до соборного двору прилягає Базарна (ринкова) площа, яка існує на цьому місці з XVII століття. Тут і тепер функціонує центральний ринок. Південіше розташований колишній давньоруський дитинець (середньовічний замок), який зараз має вигляд вузького і високого останця. До комплексу, крім Святодухівського собору, входять також Василівська тепла церква з дзвіницею (інформація нижче), будинок священика та огорожа.
Церква святого Василя
Поруч з собором Святого Духа знаходиться так звана тепла церква святого Василя.
Василівська церква побудована в 1867 році. В історично-побутових записках про місто Ромни і його жителів від початку міста до нашого часу», складеній Іваном Олексійовичем Куриловим у 1897 році, міститься запис й про Василівську церкву:
«29 червня 1751 року з дозволу Преосвященного митрополита Київського і Галицького Тимофія Щербацького на тому самому місці, де стояла Успенська церква, щоб воно не було марним і зневаженим, заклали і почали будувати нову церкву на честь Успіння Пресвятої Богородиці».
То як же Успенська церква стала Василівською? У 1811 році багатий благодійник Василь Петрович Троянський пожертвував знайчні кошти й перейменував її у честь патрона свого святого Василія Великого. ;) А у 1866 році за проектом складений Червінським храм було перебудовано і вважається рік 1867 роком завершення будівництва. Тоді і було проведено перше богослужіння. Архітектор Євген Червінський додав елементи російської архітектури сімнадцятого століття.
Собор Вознесіння Господнього
Цей храм – один цінних історико-архітектурних пам'яток міста, взірець високого класицизму XVIII—XIX століть. Храм розташований в центрі і складає собою величезний ансамбль з храму та дзвіниці . Будівля має унікальну розпланувально-просторову композицію. В дзвіниці на першому поверсі розташована «тепла» Трьохсвятительська церква.
До мурованого собору тут існувала деревяна церква, зведена у 1700 році. 10 травня 1795 року було закладено нову - муровану Вознесенську церкву.
Поруч стояла тепла церква святої Варвари, у 1804 році її було перебудовано на дзвіницю.
У часи комунікації храм було закрито для богослужінь, розграблено, та занедбано.
Як доповідає мешканець Сергій у відгуку про собор: «В эпоху Советской империи коммунисты цинично устроили в этом храме склад кинопроката, захоронения священников были перекопаны, кости лежали прямо на поверхности земли» .
На початку 1990-х років собор та дзвіницю було повернено церковній громаді Української Православної Церкви (Московського Патріархату). Тривалий час проводилися ремонтні роботи
Церква Усіх Святих
Храм побудований за проектом архітектора В. Червінського у класичному стилі з елементами модернізованого візантійського романтизму. Зведена церква на кошти багатьох заможних громадян міста. Збір коштів на будівництво цвинтарної церкви тривав ще з 1831 року. Левова частина коштів дісталася від почесного громадянина міста Терновця Леонтія Степановича. Він був головою міського банку. Людина чесна та поважна. Він також був головою Роменського благодійного товариства. Леонтій Терновець мав доньку, що потонула в річці Сулі. Отже в пам’ять про неї Леонтій Степанович пожертвував значну суму.
Будівництво церкви тривало сім років. В планах було зведення богадільні , школи, притулку.
Вхід до Всіхсвятської церкви не один. Входи відрізняються арковими козирками, які тримають колони з боків дверей. Вхідні ворота завершуються трьома арками: нагадують про Отця, Сина і Святого Духа. У місці їхнього з'єднання накладним ліпленням розміщені хрести.
Це єдина церква в Ромнах, яка не припиняла богослужіння у страшних 30-их роках.
Камінь льодовикового періоду
Непересічна цікавинка для допитливого туриста
Цей камінь вважається одним з найдавніших природнихутвореннь неживої природи не тільки на Сумщині, а можливо, й в Україні.
Тисячакілограмовий камінь-валун нарешті знаходиться біля краєзнавчого музею.
Інформація з цього сайту
Пригоди великого каменя-валуна або згадка про початок життя і великий льодовик
Унікальний блукаючий камінь-валун оберігає спокій Роменського краєзнавчого музею. Не кожен знає про камінь, адже музей (теж унікальний) розташувався на невеличкій тихій вулиці центральної частини нашого міста.
Чим же здивував цей кількатонний камінь геологів, що він бачив на своєму віку, які пригоди траплялися із ним до того часу, коли він опинився під стінами краєзнавчого музею?
Для того, щоб привідкрити його таємниці, нам доведеться пригадати історію нашої планети. Наша Земля сформувалася із газопилової хмари десь 4,5 – 5 мільярдів років тому. А життя на планету було занесено близько 3 – 3,5 мрд. років. Науковці стверджують, що такі сірі плагіограніти – це найдавніші архейські кристалічні породи віком не менше трьох мільярдів років. От і виходить, що цей камінь-валун є ровесником та свідком початку життя на планеті. Він є найдавнішим природним утворенням неживої природи не тільки на Сумщині, а можливо, й на Україні.
Історія із народженням каменя-валуна на цьому не закінчується. Десь 290 тисяч років тому наш камінь вирушає у далеку мандрівку на південь. За кілька тисяч років він здолав шлях у 2000 кілометрів.
Згідно із науковими дослідженнями такий камінь міг бути принесеним величезним Дніпровським льодовиком тільки із Балтійського регіону. Там граніти такого складу часто виходять на поверхню. Отже 290 тисяч років тому найбільше дніпровське зледеніння вкривало значну частину лівобережної України і по долині Дніпра доходило до сучасного міста Дніпродзержинська. Південно-східний край цього льодовика проходив по лінії річки Псел.
Валун «розповів» ученим про своє місце народження траєкторію руху льодовикових мас, максимальні межі розповсюдження материкового льодового покриву. Так стало відомо, що Роменщину покривав трикілометровою товщею криги східний «язик» (потік) льодовика. Це була його периферійна частина. Льодовик неначе плугом переорав нашу територію. Він утворив численні пагорби, схили, вибалки, а коли відступав, то залишив нам осадкові породи, валуни. Один із них і став головним героєм нашої розповіді.
На цьому пригоди диво-каменя завершилися б. Не було б цієї історії, зник би він у небуття, якби не випадок. Камінь довго відкрито лежав на схилі Комсомольського спуску біля водозабірної колонки, коли нарешті ним зацікавилися фахівці. Тепер він є частиною історії нашого міста, одним із його символів.
Про велику цінність для науки таких природних об'єктів говорить член Роменського земляцтва, доктор геолого-мінералогічних наук Занкевич Борис Олександрович. Він уже давно переймається долею різних заповідних об'єктів нашого краю. Київський професор стверджує, що моренні відклади льодовика завжди покриті великою товщею лесу (глини) і виходять вони на поверхню лише у деяких місцях – глибоких ярах та на крутих схилах річкових долин, тому подібні знахідки є дуже рідкісними. На сьогодні відомо про виявлення на Роменщині ще двох великих валунів
Нещодавно на лівому схилі Ярошівського яру несвідомими місцевими шукачами скарбів був відкопаний великий валун. Зацікавив камінь тільки науковців, які попередили, що через 10-20 років валун буде остаточно похований під дією природного осипу ґрунту і зникне із соціально-культурного, науково-інформаційного здобутку сучасного покоління. Ще один велетень лежить сьогодні в ямі поблизу с. Косенки, викопаний випадково «чорними» археологами (поблизу є старе кладовище). Усі вони чекають на своїх дослідників.
Льодовикові валуни і сьогодні мають велику геологічну, краєзнавчу цінність і продовжують дивувати людей та слугувати їм як об'єкти наукових досліджень.
Усім небайдужим до історії планети, хто любить природу рідного краю рекомендую: відвідайте краєзнавчий музей, доторкніться до унікального каменя, відчуйте себе частинкою історії. Ви побачите у камені початок всього ...
Склеп на Ромненському цвинтарі
Старовинний склеп, точніше, руїни склепу знаходяться на старому міському цвинтарі біля церкви Усіх Святих
Втрачена святиня - Микільська церква
У Ромнах в період 1831-1834 рр була зведена церква посвячена на честь святитель Миколи Чудотворця.Между 1831 и 1834.
ЇЇ встиг зафіксувати фотограф Павлов та професор Григорій Павлуцький, дослідник стародавнього українського зодчества, історик та мистецтвознавець. Ці фотографії були опубліковані в книзі останнього "Про церковні будівлі в стилі ампір". Приблизно у 1936 році церкву було знищено.
