Костел Утішительки Діви Марії
Католицька громада отримала свою парафію у 1882р, відокремившись від Настасова. Біля костелу знаходиться пам'ятний стовп, на якому написано, що власником цих земель був Казіміж Зелиський (Szeliski Kazimierz, [Szeliga] (-1885) ), який був послом (posel : sejm galicyjski : Rada Panstwa ) і офіцером польської армії, і відповідно учасників польського повстання 1831р.
Костел був побудований у 1934 році. І вже за словами одного з мешканців села такий вигляд мав у 60-их рр.
За часи радянської України, у приміщенні костелу діяла школа-майстерня, де навчали майбутніх трактористів. Потім будівлю колишнього костелу пристосували під зерносховище, а потім під міндобриво. Фактично подібне приниження було стандартною схемою для багатьох храмів та релігійних споруд на теренах України. Костел спіткала доля. Але чи має він на надію, наче Фенікс відродитися з попелу? Нажаль, католицька громада села була винищена ще у 40-ві
Пані Янка, до якої привів місцевий чоловік авторку цього сайту, розказала, що під час війни, було вбито майже все польське населення - 862 мешканців Великого Ходачкова. Нещасних було поховано у братській могилі, яка знаходиться біля костел, її розмір був 2 на 30 м. Трохи боязливо розказувала мені пані Янка про ці події. Стара жінка за національністю полька народилася у Франції. Сюди ще маленькою з родиною переїхала у Великий Ходачків, на той час у Тернопільське воєводство. Після приєднання у 1939році до Радянської України, вона лишилася тут, не виїхала і в дивом вижила в полум'ї кривавих подій 1944 року. Пані Янка виростила доньку, онука, на дні народження якого я й побувала ;)), пані має господарство і живе тут, не згадуючи вже давно ані про Францію, ані про Польщу. З новини про те, що мешканка села передала скульптуру святого Йозефа сестрам-йосифіткам у Тернополі, я у пані Юзефі Пахолек наче впізнала ту пані Янку (як назвав її сусід). Може є якась плутанина. Але добре, що пані була ще жива у 2018 році. Дай їх Боже здоров'я та многая літа.
Будівля не має даху. На його вершині гніздо лелек. Єдині прихожани забутого храму. Вхід до колишнього костелу прикрашений колонами та барельєфом з скороченням IHS, що означає - Iesus Hominum Salvator (Ісус спаситель людства). Дверей давно нема, натомість сам вхід забитий дошками. Хоча й допитливі зможуть пролізти всередину і на власні очі впевнитися, що ніяких розписів нема (ймовірно їх було зафарбовано).
Минуло 15 років і я знову тут побувала, на цей раз зі своїм птахом-фотографом )
