Круподеринці

Sightseeing. Цікаві місця Що цікавого

В селі збереглася цікава церква, садиба та млин

Історична довідка

Останнім власником Круподеринців був граф Миколай Павлович Ігнатьєв. До цього село належало родині Ржевуських. Вони у 1835р продали цей маєток своєму родинному лікарю Плятзеру. А вже в нього купив маєток граф Миколі Ігнатьєву в 1880р. Відомий дипломат в 46 років пішов у відставку і оселився у вінницькому селі Круподеринці. Його дружина походить з роду Голіцина. Родина Ігнатьєвих була великою – налічувала 7 дітей. Кажуть, що в доньки Ігнатьєва був роман з великим князем Михайлом Романовим. Але той в кінці кінців одружився на онучці Пушкіна. Молода Ігнатьєва знайшла втіху у добрих справах – вона стала сестрою милосердя. Вона була на війнах, доглядала за пораненими, але у 1914р заразилася правцем і померла. Син Миколая Ігнатьєва – Володимир загинув у 26 річному віці у Цусимському бою. Інші сини – Павло та Олексій були київськими губернаторами.

За генералом Ігнатьєвим закріпилася слава не тільки відмінного дипломата, але людини-марнотрата. Він жив в постійних боргах, хоча отримував досить великі гроші, витрачав їх на якісь утопічні проекти. Любив випити. А ще був хресним батьком майже усіх селянських дітей в Круподеринцях.

Родинна усипальня Ігнатьєвих

Родинна церква-мавзолей була побудована у 1910 за проектом О.Н. Помаранцева у стилі притаманному давньоболгарській архітектурі. І це не дивно, бо саме генерал-лейтенант Ігнатьєв 1878 року, як дипломат, підписав Сан-Стефанський договір, за яким Болгарія здобула незалежність. Можете собі уявити як шанують в Болгарії цю людину, якщо одна з вулиць Софії названа на його честь, як і 5 селищ в Болгарії!

В храмі у 1908р був похований Микола Павлович, через 9 років – його дружину – Катерину Леонідівну.

Увагу привертає пам’ятник - хрест та великий якір, на честь лейтенанта В. Ігнатієва (син), капітана А. Зурова (племінник Ігнатьєва) та морякам, які загинули в Цусимському бою 1905р.

Садибний будинок Ігнатьєва

Двоповерхова садиба зовсім не схожа на палац. Звичайний великий цегляний будинок, прикрашений дерев’яними оздобленнями та портиком. Архітектура побудована на контрасті скромно вирішених стінових площин та архітектурних дерев’яних деталей, що притаманно архітектурі початку другої половини ХІХ ст. Яскравий приклад підходу до рішення садибної будівлі з акцентом не на парадність, а на комфортність житла. Зараз в будівлі розміщається сільська школа.

Після 1917 року, діти виїхали за кордон. Потім 1920-1924 рр діяла педагогічна школа, тут випускали педагогів – вчителів . Потім маєтку розмістили Білашківську комуну. Кажуть, що вона заподіяла більшого зла – зруйнувала деякі будівлі, вивезла графське майно. А також дитячий будинок. З 1959 року й понині в будівлі розміщається сільська школа.

Млин

Біля річки знаходиться старий млин, побудований графом у 1890 р. Крізь вікна можна навіть побачити залишки механізмів. Кажуть, що тут завжди був млин. А назва села Круподеринці пішла від того, що тут "крупу дерли"

Крізь вікна можна навіть побачити залишки механізмів. Кажуть, що тут завжди був млин. А назва села Круподеринці пішла від того, що тут "крупу дерли"

Мітки: Вінницька область, садиби, млини, церкви, некрополі, палаци та садиби,