Засноване місто було у 1803 німцями-менонітами, що переселилися до Таврійської губернії з Прусії. Нові мешканці отримали найкращі земельні ділянки та багаточисельні пільги.

У 1818 році Гельбштадт відвідав російський імператор Олександр І

До 1871 року Гельбштадт був центром Молочанського менонітського округу. Ця колонія в перший рік заснування охоплювала десять поселень, й на 1804 рік це була друга за розміром колонія німців-менонітів у Російській імперії.

У 1887 тут, в Гальбштадті, Пітер Нейфельд - німецький колоніст, у власному будинку заснував релігійне видання "Радуга", що видавало різноманітну релігійну літературу німецькою та російською мовами.

Крізь Гальбштадт з 1913 року проходить залізнична дорога, теж завдяки дбайливим за розвиток своєї колонії німцям.

У 1915 році Гальбштадт було перейменовано на Молочанськ. Вплив Першої Світової війни участь в ній головним ворогом Європи - Німеччини зіграла трагічну роль. Тоді і потім, вже після іншої війни. А з 1938 року Молочанськ набуває статус міста.

Молочанськ завдяки працелюбному німецькому народу було містом досить добре розвинутим економічно, індустріально та духовно. В основному мешканці займалися хліборобством садівництвом і шовківництвом. Так, шовкопряди тут розводилися у на високому рівні. У місті велика увага приділялася освіті, тут було багато шкіл!

У місті діяли пивоварня, оцтовий завод, ґуральня, суконна та шовкомотальна фабрики. Купці побудували завод, який виробляв різні сільськогосподарські інструменті (косарки, молотарки, сівалки, плуги тощо).

Сьогодні колишні села колонії Гальбштадт, його присілки – Новий Гальбштадт та колишнє менонітське село Мунтау входять до складу Молочанська. Це місто зараз є другим за розміром у Токмакському районі після самого районного центру - Токмака. Коли читаєш історію кінця ХІХ та початкуХХ ст Молочанська стає досить сумно. А коли їдеш відчуваючі фізичний біль - бо ями та шматки асфальту по центральній вулиці Шевчнка відгукуються в кожному поштовху, стає сумно вдвічі. І соромно.

Передмова: так сталося, що автор склавши цілий перелік памяток, що знаходяться у Молочанську, не мала змоги знайти усі. Тому координати наведені лише для тих, де авторка сайту побувала особисто.

В різних джерелах в інтернеті зустрічається про цю будівлю різноманітні за функціоналом згадки. Можливо, хтось з Молочанців прояснить чи то млин чи то пивоварений завод? А взагалі, якщо раніше Молочанськ був відомий своїм пивом, то зараз в області він відомий як виробник мінеральних вод.

Хоча якщо логічно подумати, то ця будівля все ж таки більше схожа на паровий млин аніж на броварню.

Млин заввишки семиповерхового будинку був відомий як найвищий серед млинів, що збудували меноніти в Росії. Його власниками була фірма «Г. Г. Вільмс та Ко». Млин працював від потужного парового двигуна, для якого була збудована окрема котельня.

Відвідування школи було обов'язковим для усіх дітей віком від 7 до 14 років. Уроки проводилися двома мовама: німецькою та російською. Навчальний день починався та завершувався молитвою.

Центральна школа (Zentralschule) була заснована 1835 року. Перші роки від заснування це була школа для хлопчиків. Але за декілька десятиліть школа була перепрофільована на навчання дворічного (а з часом й на чотирирічного) педагогічного курсу. Випускники цієї школи ставали вчителями, вони мали право вчити дітей молодшої та середньої школи. Часто випускники ставали вчителями сільських шкіл . Мета була збільшити освіту населення через населення.
Та будівля , яку ми бачимо сьогодні на центральній вулиці міста - зведена 1895 року. В ній діяли колледжи та початкова школа.

Головний вхід прикрашений чотирма колонами - посилання на давньогрецькі храми. Зовнішні стіни цегляні з полицями між вікнами. З обох сторін переднього фасаду було спроектовано секції, об'єднані з фронтонами, які доповнювали фасад будівлі. Школу оточувала огорожа з брамою, які до нашого часу не збереглися.

Найперша школа для дівчат була створена 1874 року у приватному будинку Андреасом Восом. Працювала вона всього декілька років. Наприкінці ХІХ ст була зведена будівля для жіночої школи. Це одноповерхова цегляна будівля, має прикрашений двома ризалітами фасад у стилі голландського псевдо-бароко. Дах школи був з глиняної черепиці.

Колишня школа для дівчаток - єдина памятка Молочанська, яка має задовільний стан! Завдяки тому, що на початку 2000-их років будівлю викупила канадська організація та зробила реконструкцію будівлі, довівши її вигляд до первісного! Зараз тут діє Менонітський культурний центр.

Будинок, й насправді романтичний палацик, зведений у стилі неоренесансу. Перший поверх площі складав 7 тис кв фунтів.

В будинку Шредера розміщався Будинок Культури від меблевої фабрики, а частину будівлі використовува комерційний банк. Зараз будівля просто волає про реставрацію. Аварійний стан жахає. І це в центрі міста, біля парку. Те, що мало б стати привабливою атракцією Молочанська, стало його соромом ;(