Історична довідка
В історичних джерелах Андрушівка згадується лише в 1683р., як село, що приписане до Старої Котельні (там зберігся старий костел!). В сучасному прапорі та гербі, , використовується андріївський хрест.
У XVII столітті власниками Андрушівки стають польські магнати Бержинські. Для них будується палац, розбивається великий гарний парк. Родина Бержинських будує тут у 1848р. цукровий завод, до речі, один з перших на Житомирщині. Саме завдяки розвитку цукрової промисловості через одинадцять років Андрушівці надають статус містечка. 1861 року село перекуповує цукровий "король" Артем Терещенко. Він декілька років поспіль скуповує або бере в оренду різні підприємства, модернізує їх, і якісно з новими технологіями налагоджує виробництво цукру з буряка. В Андрушівці його увагу привертає і сам маєток. Нащадкам Станіслава Бержинського він був фінансовим тягарем.
1871 р. за кошти Терещенка засноване однокласне училище, в якому працював один вчитель, законовчитель та прибиральниця. Цікавим є той факт, що на цукровому заводі працював на той час студентом-практикантом майбутній вчений Іван Фещенко-Чопівський - відомий металург, професор металургії та металографії краківської гірничо-гутничої академії.
Вартує додати, що Андрушівка має й цікаві пам'ятки археології. Так, неподалік від міста, виявлено залишки поселень черняхівської культури.
Палац Бержинських-Терещенків
Палац був зведений у середині ХIХст. для нового власника Андрушівки - камергера російського двору Станіслава Бержинського.
В часи Миколи Терещенка, старшого сина Артема Терещенка, який повністю пішов по батьківському шляху та удосконалював його, палац набуває рис французького неоренесансу. Родина й не жила постійно в палаці, а перебування було досить коротким.
Двоповерховий палац розташований посеред старого парку, де ще збереглися завезені Терещенком коркові та кедрові дерева. В парку викопані були ставки, на них щороку й сьогодні повертаються лебеді.
Палацовий комплекс складався з самого палацу, оранжереї, господарчого корпусу, якто стайні та комори. В 1975 році над оранжереєю був надбудований другий поверх.
В історії Андрушівки є і сторінка «революції». Після жовтневого перевороту, в 1919р тут було створено ревком, згодом тут розміщувався штаб Першої кінної армії. Там де кінна армія, там і Семен Будьонний.
Так, так, саме на цьому балкончику, що виступає над центральним входом перед селянами Андрушівки виступав майбутній маршал Радянського Союзу з гарячою революційною промовою.
В інтер'єрах, нажаль, нічого не лишилося від колишньої величі перебування тут цукрових магнатів. Все пограбували будьонівці. Лишилися наче мармурові сходи та грецький орнамент у вигляді позолоченої ліпнини в одній з кімнат. Я не була всередині – на власні очі не бачила. Можливо вам пощастить більше.
З 20-их років минулого століття приміщення палацу займає школа. Кажуть, що тоді мешканці села вмовили будьонівців не підривати палац, а лишити їм під приміщення школи – «нести освіту в маси».
В нотатки мандрівнику
Коли ви мандруєте пам’ятками південно-східної частини Житомирщини до маршруту обов’язково вартує додати костели та палаци в Старій Котельні, Ліщині, Червоному та Городківкці.
