Канев - місто, де похований геній української культури - Тарас Шевченко на Дніпровських кручах. Одне з місць де має побувати кожен свідомий Українець. З вершини Тарасової гори відкривається мальовнича панорама з заповіту Шевченка: «Щоб лани широкополі, і Дніпро, і кручі було видно, було чути, як реве ревучий...». Але спочатку треба подалати сходи на гору - 339 сходнки.

А Успенський собор — яскравий зразок середньовічної архітектури періоду Київської Русі»

Шевченкова алея — це понад 20 скульптур стоврених за мотивами творів Тараса Шевченка, які гармонійно доповнюють ландшафт у підніжжя канівських круч.

Чернеча гора та могила Тараса Шевченко

Успенський собор

Успенський (Юріївський) собор збудований 1144 року князем Всеволодом Ольговичем, тип малого шестистовпного хрестовокупольного одноверхого храму, близького архітектурою до київських церков — Кирилівської і Богородиці Пирогощі.

Фасади храму прикрашають ряди малих ніш, колись оздоблених фресками; фресками були прикрашені й уступчасті порталі. Собор порівняно добре зберіг усі риси старої архітектури.

У 1185 р. біля стін цього храму готувалася оборона від половців після невдалого походу новгород-сіверського князя Ігоря Святославича. У 1587 р. тут був похований страчений у Львові козацький лідер Іван Підкова.

Крім свого основного призначення храм служив сховищем для міщан під час нападів ворогів. У вересні 1678 року кримські татари й турки підпалили собор, у якому зачинилися канівці. Тривалий час будівля стояла зруйнованою. Перші відновлювальні роботи у 1781–1787 роках, а сучасного вигляду йому надали у 1805–1810 роках.

З Успенським собором пов'язано й ім'я великого Кобзаря Т. Г. Шевченко. 8 (20 травня) 1861 року на пароплаві «Кременчук» останки Кобзаря перевезено з Києва до Канева. Дві доби домовина перебувала в Успенському соборі. Брати Т. Шевченка хотіли поховати Тараса біля стін Успенського собору, але Григорій Честахівський, який супроводжував прах великого поета зумів відстояти виконання останньої волі Тараса. 10 (22 травня), після відслуженої в церкві панахиди, прах віднесли на Чернечу гору.

У процесі реставрації собору 1966–1970 років були знайдені староукраїнські елементи. Протягом 1972–1990 рр. у приміщенні собору функціонував Канівський музей народного декоративного мистецтва.

Після остаточної реставрації 1993 року собор передали релігійній громаді Української православної церкви (Московського патріархату). (З Вікіпедії)

Ще різні історичні памятки Канева:

• Синагога, поч. XIX ст., вул. Воровського, 51
• Земська управа, поч. XIX ст., вул. Воровського, 61
• Крамниця єврейських торгових рядів 1898 р., вул. Героїв Небесної Сотні, 15
• Торгові ряди Кроковича, поч. XX ст., вул. Героїв Небесної Сотні, 17
• Садиба М.Ф.Біляшівського кін. XIX ст.
• Житловий будинок академіка Н.Ф. Біляшівського кін. XIX ст., 1900-1929 рр.