Свято-Троїцький Мотронинський жіночий монастир
Мотронинський монастир засновано згідно переказів , занотованих у XVI-XVIII ст, ще на початку XIII ст. на землях , які дарувала княжна Мотря. Хоча імені Мотря серед родоводів давньоруських князів наче й не зазначене, не згадується.
Перші офіційні згадки за Мотронинський монастир відносяться до кінця XVI ст. , а точніше датується 1568 роком, коли монастир розпочав свою діяльність завдяки заходам Київського митрополита Іони Протасовича. Обитель тоді звалася Мотронинським скитом, а перші служби справлялися у капличці. 1648 року за свої кошти Київський митрополит Сільвестр Косів спорудив трапезну церкву. . Цікавий факт, що монастир підпорядковувався Переяславській єпархії, хоча розміщувався на Правобережній Україні, яка від часів Андрусівського договору 1667 року перебувала під владою Речі Посполитої. У 1717 році староста Чигиринський князь Ян Яблонський підтверджує права на володіння земельними угіддями. Монастир набуває нових земель, рибних ставків, млинів, хуторів, він стає одним з осередків православя на Правобережній України.
Ще один цікавий факт. Найвідомішим ігуменами Мотронинського монастиря були вихідці із запорозьких козаків- Ігнатій та Мельхіседек. Мирське імя Ігнатія - Устим Сахненко, учасник оборони Чигирина від турецьких військ 1678 року, був в турецькій неволі, звільнився, одружився, але постригся ченцем у Мотронинський монастир. Мельхіседек мав мирське ім’я Матвій - навчався в Київській академії володів багатьма мовами, серед них давньоєврейська та латина, вивчає філософію та медицину. У 22 роки він прийшов послушником до монастиря, потім став ієромонахом, а 1753 року призначений ігуменом.
Наприкінці 1760-их рр.. Мотронинській монастир та стає осередком ватаг повстанців, тут перебували Максим Залізняк , Семен Неживий.
У часи Коліївщинни монастир зазнавав нападів польських та російських каральних загонів, грабіжників. Тоді було знищено багато історичних реліквій, грамот, гетьманських універсалів, стародруків, церковних коштовностей, було пошкоджено будівлі. Але монастир швидко відновлює своє господарство та розпочинає розбудову монастиря.
На 1770-ті роки в комплексі монастиря були Троїцька церква, вона була дерев’яна., трапезна церква, келії, дзвіниця на святих воротах.. Серед господарства монастиря були млини, сади, де плодоносили рясно яблука, сливи, груші, горіхи, також була пасіка з 66 вуликів, було 169 голів рогатої худоби, а ще були й барани, кози, свині, коні. З опису зрозуміло, що монастир мав добру господарку.
Проте в період 1764 р - 1786 р всі монастирські та церковні землі з селами та хуторами та різними промисловими будівлями було відібрано на користь державної казни. Не оминула така доля й Мотронинський монастир, який одразу після цього біднішає. Його, як і решту монастирів, переведено на утримання держави В цей час розпочинається будівництво нового мурованого собору в ім’я Святої Живоначальної Трійці.
Протягом ХІХ ст. поступово у монастирі споруди будують муровані та цегляні.
Монастир діяв до 1923 року, а 1929 року все майно монастиря було конфісковано й передано новоствореній у тих стінах комуні «Заповіт Леніна». Комунари нічого не створювали , землю не оброблювали, не засівали, вони спочатку вирізали усю монастирську худобу, а потім пішли в пошуках їжі на сусідні села і теж повирізали худобу.
Під час Другої світової війни німецькими військами була зруйнована дерев'яна церква Іоанна Златоуста. Вона була розстріляна танками разом з людьми, які там молилися в 1943 році.
Спустошені монастирські споруди потрохи руйнувалися. В середині ХХ ст., тут хотіли відкрити музей Коліївщини. Але потрібні були серйозні ремонтно-реставраційні роботи . Будівлі монастиря перебувала в аварійному стані. Тоді було відбудовано Троїцьку церкву, проект по відновленню споруд реалізувався лише частково.
Монастирське життя повернулося в стіни давньої обителі на початку 90-их рр. Цікавий факт, що монастир був заснований як чоловічий, останні 150 років діє як жіночий, а всіх ігумен тривалий час було ім’я Матрона.
Не зважаючи на таку славетну, козацьку історію монастиря, обитель підпорядковується Московській церкві в Україні. Триває це 1 на 7 році українсько-російської війни.
Троїцька церква
Троїцька церква була зведена 1804 року та освячена ігуменем АНтонієм 17 жовтня 1805 року.
Церква цегляна, хрестова в плані, одноголова. Внутрішні кути між гілками заповнені невеликими, зниженими щодо основного об'єму камерами. Фасади споруди із закругленими кутами розділені по горизонталі двома тягами — на рівні цоколя і першого ярусу і завершені профільованим карнизом, закріпленим на тонких кутових пілястрах, що підкреслюють стрункість пропорцій пам'ятки. Строгий декор фасадів зводиться до гладких наличників над віконними і дверними отворами з напівциркульними перемичками, неглибокими нішами, лопаткам, що симетрично членують фронтони.
В інтер'єрі виявлена чітка об'ємно-просторова структура споруди. Аскетичний образ інтер'єру контрастує з химерними формами фасадів. Пам'ятка відноситься до творів архітектури романтичного періоду, в який привнесені риси епохи еклектизму, яка тоді настала, що дало таке фантастичне з'єднання стильових особливостей.
Святе джерело
