Арциз — місто в Болградському районі Одеської області. Засноване у 1816 році як німецька колонія 14

 Історична довідка

Згідно Бухарестському договору територія Бессарабії разом з Буджакським регіоном була передана Російській імперії в 1812 році від васальної держави Османської імперії Молдавії . Ці землі стали заселяти німцями колоністами, яких покликали на розвиток землі та промисловості зі звільненням від податків, рекрутства (військової повинності).

Засновані німцями-колоністами селища на території сучасної Одещині у 1810—1830-х роках, отримували часто назви від місць, де перемагала в битвах Російська імперія у наполеонівських війнах (і тут бачимо вплив :) бажання означити як своє). Такі як Тарутине, Віттенберґ, Бородіно, Лейпциг, Фершампенуаз, Париж, Теплиця та інші. Перша назва Арцизу була прозаїчною «колонія 14», а вже потім Арциз отримав назву від французького міста Арсі-сюр-Об, (тобто Арсі над Об, у провінції Шампань), де 20-21 березня 1814 року відбулася битва при Арсі-сюр-Об. Місто мало варіанти назви Арсис, Альт-Арсис, Арциз або Арсі-на-Чазі. Першими жителями Арцизу стали німці — колоністи з Варшавського герцогства. Їм були надані значні пільги: кожна родина отримала по 60 десятин землі. Це дало чудовий результат - працелюбні німці на порожньому місці створили справжній райський сад. Хоча це було непросто! У перші роки свого існування поселення Арциз зазнало значних труднощів, частково через неврожаї. А ще були епідемії чуми, холери. Проте згодом Арциз став однією з розвинутих німецьких колоній. Швидкими темпами розвивалися землеробство і скотарство. Про арцизький базар знали навіть за межами Російської імперії. Звідси коней табунами відправляли до Франції, Туреччини, Польщі.

Створена у 1844 році металообробна майстерня на початок ХХ стала вже фабрикою плугів із слюсарним, ковальським, ливарним, столярним та малярним відділами з власним освітленням в Арцизі.

Станом на 1886 рік у німецькій колонії мешкало 1503 особи, налічувалось 122 дворові господарства, діяли молитовний будинок, поштова станція, крамниця, 2 заїзди, 2 їдальні, 2 трактири, 2 винарні, відбувались базари кожні два тижні у вівторки.

На початку 1918 року Арциз, як і вся Бессарабія, опинився під владою Румунії. 28 червня 1940 року румунський окупаційний режим змінився на радянський.

Справжнім лихом для німецького населення Півдня України стали депортації, політичні репресії та цькування, які почалися в 1940-х роках. Не оминула ця участь і мешканців Арцизу, так радянська влада ліквідувала цілий прошарок справжніх господарів села з передовим агротехнічним досвідом колоністського землеволодіння.

Під час російського вторгнення в Україну 5 грудня 2022 року російська ракета вразила місто, зруйнувавши два будинки та поранивши двох людей.

Відомі мешканці Арцизу :

• - Фрідріх Густав Бінеманн Friedrich Gustav Bienemann (1860–1915), балтійський німецький історик
• - Вільгельм Каппель -Wilhelm Kappel (1929–2022), селекціонер кукурудзи

Старі будинки Арцизу

В місті можна побачити кілька колишніх житлових будинків, датованих ХІХ століттям, які нині вважаються пам'ятками архітектури.

Деякі будинки досі зберігають елементи архітектури часів німецьких колоністів, зокрема старовинні черепичні дахи.Історико-краєзнавчий музей розташований в одній з історичних будівель. Будинок Джозефа Меске - одна з найвідоміших старовинних будівель, що збереглася в місті, належала місцевому майстрові, власнику майстерні з обробки металу

Кірха (не збереглася)

Перший храм німців-колоністів в Арцизі був зведений 1836 році. Але на останню чверть ХІХ ст. приміщення не могло вмістити всіх вірян. Тому у 1880 р. розпочалося будівництво нової церкви. Будівля нового храму була величезною, зведеною в романському стилі, оздобленою дзвіницею з трьома дзвонами, баштовим годинником.

Вважається, що кірха в Арцизі була однією з найбільших в Бессарабії протестантських храмів, її просторий зал був розрахований на 1000 місць. Він вражав своїм багато оздобленим інтер'єром. Прикрасою храму був вівтар прикрашений мозаїкою, а молитовну залу освітлювали дорогоцінні люстри. В храмі також був встановлений потужний орган, що супроводжував служби.

Арциз на кінець ХІХ ст. став не тільки найбільш розвиненим торговим центром регіону, а й релігійним, так як тут була побудована єдина кірха на весь тодішній Буджак (як стверджує Вікіпедія)

За допомогою ШІ, можна побачити якою гарною була німецька церква, нижче ми можемо бачити відреставровану та колоризовану фотографію протестантського храму в Арцизі.

На території сучасного Арциза окрім великої центральної кірхи, яка була розташована на місці де нині стоїть будівля районної бібліотеки, існувала ще і друга. Вона була побудована набагато пізніше і стояла в селищі Брієни, нині це передмістя - сучасний мікрорайон Глінка.

У 1916 році планували звести новий мурований храм, але планам завадила Перша світова війна. Всі зібрані громадою кошти вилучили на потреби фронту. У 1930-х роках громада спромоглася знову зібрати кошти та розпочати будівництво. До 1940 року споруда була повністю готова, але так і не встигла відкрити двері для своїх вірян.

З відеосюжету частини екскурсії співробітника Арцизького краєзнавчого музею Дмитра Чебана можна дізнатися про історію двох кірх в Арцизі.