Помпезний маєток в Мойсівці, що належав родині Волховських - Петру Степановичу та Тетяні Густововні (уродженої Гампф ) був настільки відомим, що його навіть називали українським Версалем.!
Великий маєток, гарний палац, в якому влаштовували багатоденні бали любили дворяни та поміщики, постійними гостями були такі відомі родини як Тарновських, Лизогубів, Закревських та ін.. Гостей налічувалося приблизно 150-200!На балах відбувалися і танці, кипіли азартні ігри в карти, тут читали вірши та обговорювали новини, а показатися у вбранні за останніми тенденціями моди - це був одна з чудових нагод не стільки похизуватися, а ще й для дівчат пригорнути до себе увагу.
У домі Волховських бував і Тарас Шевченко. Вперше його привіз наприкінці червня 1843 року Євген Гребінка. Взнавши про поета-гостя, публіка оживилася, особливо молоді дівчата, які цитували напам’ять вірші з "Кобзаря". Там, в Мойсівці Тарас Шевченко познайомився і з тією, від якої здригнулося його серце - Ганною Закревською. Всьогочотири рази відвідував Мойсівку Тарас Шевченко.
Вже потім, у засланні він у вірші до Ганни Закревської згадує в своїх рядках і літню Тетяну Густавівну
«… І те село, і ті люде,
Де мене, мов брата
Привітали! Чи жива ти
Старесенька мати?
Чи збираються ще й досі
Веселії гості
Погуляти у старої,
Погуляти просто?
По-давньому, як-то кажуть
Од світу до світу?
А ви, мої молодії
Веселії діти,
Рожевії дівчаточка
І досі в старої … »
Церква святих апостолів Петра та Павла
Важко уявити що від колись величного маєтку лишилася тільки самотня церква, і то в руїнах. Колись вона складала один ансамбль з маєтком. Церкву Петра і Павла було збудовано 1808 року. Палац було розібрано 1912 року, а від каплички - усипальні Волховських теж не лишилося нічого окрім основи - кам’яних плит, які важко віднайти.
Храм побудований у стилі романтизму. Як повідомляє старий багатотомник ПМАУ Церква у Мойсівці "цегляна, триконхового типу, центрична, із дзвіницею над західною гілкою. Розміри її значні: довжина 26,95 м, ширина 19,40 м. Основне ядро споруди складає квадрат, до якого з трьох сторін примикають напівциркульні в плані обсяги рівної висоти, а із заходу — квадратна у плані двоярусна дзвіниця. Чоловий фасад акцентований портиком композитного ордера, центральні частини бічних апсид відзначені чотириколонними портиками іонічного ордера. Споруду зведено у суворій планово-просторовій схемі класицизму, а його декоративне оздоблення запозичене зі стилю готики.
Віконні та дверні отвори завершені стрілчастими арками, вузькі вежі, в яких влаштовані сходи, що ведуть на хори, освітлені щілинними віконними отворами, фасади прикрашені декоративним рельєфним фризом у вигляді пальмет, вписаних у стрілчасті обрамлення. В оформлення храму включено традиційний для класицизму метал, який наголошує на неоготичних елементах будівлі. Він заповнює простір стрілчастих арок, представлений у ґратах балкона, що з трьох сторін захищає другий ярус дзвіниці.
Внутрішній простір споруди створений лаконічно. Центральне ядро перекрито напівсферичним куполом на вітрилах та підпружних арках, бічні апсиди перекриті конхами, західна гілка — напівциркульним склепінням. Оригінально влаштовані бічні приміщення вівтарної апсиди - у вигляді внутрішніх циліндричних напіввеж, які піднімаються до склепіння і перекриті конхами.
Пам'ятник є рідкісним твором архітектури романтизму, в якому конструктивна основа класицизму набула декоративного оздоблення неоготики.
Вважається, що первісно церква була лютеранською, так як Волховські були лютеранами. Вже потім стала православною.
Церква діяла до 1960-х років, потім парафію було ліквідовано, храм закрили. 1973 сталася пожежа, після цього храм став руйнуватися ще більше. Було втрачено розписи інтер’єрів (лишилися скудні залишки), всередині майже повністю лише гола цегла. Не зважаючи на те, що церква - пам'ятка архітектури національного значення, її стан був вражаюче поганим. Хоча церква й увійшла до програми «Золота підкова Черкащини», але так і не реставрували, чи щось змінилося? Церкву обнесли парканом, встановили інформаційний щит. Як просувається реставрація зараз, і які роботи виконуються всередині храму мені невідомо.
Після смерті Волховської вже не було кому влаштовувати дивовижні бали, звикла жити на широку ногу старенька набирала під заставу своїх маєтків кредити. Тому, щоб розрахуватися з боргами після її смерті прийшлося продати значну частину власності Волховських. Так як прямих нащадків в бездітної пари не було, Мойсівка дісталася шляхом всяких пошуку нащадків Есперу Павловичу Волховському. Він помер 1874 року. 1912 року садиба Волховських переходить у власність земства. А воно вже розпорядилося переобладнати будівлі маєтку під телефонну станцію та квартири для вчителям земської школи, як зазначає у своїй статті Сергій Криниця. З часом палац розібрали, а ландшафтний парк знищили, дерева повирубали.
Вартує додати і про ландшафтний парк, в оточенні якого і був палац. Красиві статуї, оздоблені фонтани, романтичні альтанки прикрашали мойсівський парк. Там був і став, посеред якого був рукотворний острів- курган, до якого вів дерев’яний місток. Улітку тут проводилися для гостей маєтку бенкети. Також на ставку була зроблена пристань з човниками для гостей, що бажали звершити водну прогулянку
До незнайдених творів відноситься і акварель Шевченка «Бал у Волховських»". За даними художника Сластіона Опанаса Георгійовича, у селі Березова Рудка у М. М. Закревської зберігалися дві акварелі Шевченка, на них був намальований бал у Волховських в с. Мойсівці, де всі постаті — портрети гостей.
Це цікаво! Мойсівський краєзнавець Михайло Петрович Ніколаєв створив на основі документів, описів та свідчень старожилів макети церкви та палацу Волховських.
Нижче фотографії автора з макетами від черкаського фотографа та краєзнавця Сергія Криниці
