Домниця

Домницький Різдва Богородиці чоловічий монастир

Sightseeing. Цікаві місця Обитель-в'язень серед лісу

Виникнення Домницького монастиря пов'язане з переказом про знаходженні у лісі чудотворної ікони.

На сторінці Менського краєзнавчого музею ім. Покотила, зустріла більш розгорнуту версію легенди. Коротко наводжу.

У середині XVII століття у лісі вже існував скит, який після нашестя татар у 1654 році був ними спалений та повністю знищений.

У 1680 році сліпа дівчина Домна уві сні чула наказ піти та знайти ікону Божої Матері у лісі, що неподалік від їх Березни. Домна розповіла мамі. І зимового ранку вони рушили до лісу, та матір загубила доньку через негоду. Домна лишилася наодинці безпомічною, і раптом почула «Гряди по мене!». Дівчинка слабо відповіла: «Я сліпа і не знаю, куди іти». І почула: «Підніми голову і побачиш». Домна підняла голову і ... прозріла - вона побачила високого на сосні сяючу ікону. Через три роки ченці переносили ікону до Березнінського храму, ікона поверталася у ліс, так продовжувалося декілька років. Поки святий образ не було лишено у лісі. Монахи побудували для служб та літургій біля образу капличку.

Історія заснування

Звісно, що чутки про чудотворну ікону, яка зцілює хворих, розлетілися далеко за межі Березного. То ж за вирішено було звести лісі монастир за благословенням архієпископа Л. Барановича. Кошти на будівництво у 1693 році виділяє гетьман Іван Мазепа, також виділяє він певні суми і на землі та зведення млина для господарювання. Всі новозведені монастирські будівлі були дерев'яними. Матеріал брали з сосен у лісі. Пінь на якому була чудотворна ікона зберігався у вівтарі церкви св. Параскеви, яку звели на місці каплички. Головний храм монастиря - собор Різдва Богородиці був освячений 1694 року.

Монастир згадується у універсалі Івана Мазепи за 16 травня 1699 року. Тоді обителі надавалися у володіння навколишні села.

Наприкінці XVII століття у Макошині, що належали Безбородькам, руйнувалися два закритих монастиря. То ж цеглу для будівництва мурованих храмів для Домницького монастиря брали спочатку звідтам. Монастирські будівлі Домницького монастиря зводилася в одному стилі і утворювали класицистичний архітектурний ансамбль. Деякі історики вважають, автором проекту нового головного собору Різдва Богородиці міг бути петербурзький архітектор Джакомо Кваренгі.

Монастирський ансамбль складався з:

  • Миколаївська церква
  • Надбрамна церква-дзвіниця та огорожа
  • Собор Різдва Богородиці.
  • Трапезна церква Параскеви П’ятниці
  • Церква св. ап. Петра та Павла
  • Корпус настоятеля
  • Келії

Собор Різдва Богородиці мав три престоли головний Різдва Богородиці, св. Олександрі та святого Іллі Єгиптянина. Та сама чудотворна ікона у великому кіоті розміщувалася біля іконостаса. Вартує додати, що кжоного року 9 вересня відбувалася хресна хода з обходом церков Березни до монастиря у пам'ять того, що образ Пресвятої Богородиці врятував місто від чуми, коли 1777 року епідемія косила міста, ікону тричі носили навколо міста і хвороба лишила місто.

Храм Різдва Богородиці прикрашали чотириколонні портики тосканського ордеру, потім ці портики знищили. Храм чотиристопний, в об’ємі майже куб. На циліндричному барабані купол у формі навіпсфери. В соборі влаштована усипальня Кушельових-Безбородько.

Церква св.. Параскеви зведена у теж в класичному виді, вона однобанна.

Храм Петра й Павла був зведений 1846 року на кошти княгині Прозоровської, на місці старого цвинтарного, який був ще дерев’яним.

Важка доля монастиря у радянський період

За перші радянські роки тут був притулок для душевнохворих, комунна, інтернат для дітей-інвалідів. У період 1941 -1952 рр обитель відновилася і тут діяв потім навіть Свято-Параскевський жіночий монастир! Сестри висаджували ліс навколо. Потім монастир було закрито, під приводом ремонту. Тоді ж пограбували склеп родини Безбородків. На фото 60-их років ХХ століття можна побачити що собор ще мав портики з колонами, дах, на якому росли вже дерева. Потім будівлю використовували як туберкульозний диспансер. З 1983 року на території монастиря було розміщено виправну колонію ( яка на паперах існує і досі!). В соборі влаштували майстерню, а будівлю трапезної церкви Параскеви використовували як їдальню.

Звісно, що збереженням будівель ніхто й не опікувався.

Відродження Домницького монастиря

З 1996 року був відновлений Домницький чоловічий монастир, але на той час з будівель повернули лише церкву св. Параскеви. Все решта лишилося на території зони, обнесеної парканом, вишками, та колючим дротом. Хоча в’язні тоді вже жили на поселенні по навколишніх селах. А в зоні невідомо чи лишився навіть обслуговуючий персонал. Лише охорона?

2011 року монастирю віддали у користування храм Різдва Пресвятої Богородиці, який був повністю відреставрований. Перше богослужіння у ньому відбулося у липні 2016 року. Тим не менш, на територію до собору потрапити вільно досі неможливо. Хоча в літню пору начебто там ведуть служби (за достовірність останнього авторка сайту не ручається, хоча, дуже б хотіла скористатися такою можливістю побувати там)

29 лютого, 2020 року внаслідок пожежі дуже постраждала церква св. вкм. Параскеви. Горів купол, приміщення всередині. Фотографії з мережі освітлюють масштабність втрати.

Як дістатися до Домницького монастиря

До монастиря можна дістатися авто, або велосипедом. Від Березне, що розташоване на автошляху Чернігів-Новгород-Сіверський звертаєте у напрямку населених пунктів Гребля та Миколаївка. Між ними і розташувалася Домниця. Загальний шлях 11 км від повороту в Березній.

Криниця

Десь неподалік є криниця з святою цілющею водою. Поки до неї я не доїхала.

Мітки: Чернігівська область, монастирі,