Обитель-в'язень серед лісу

Виникнення Домницького монастиря пов'язане з переказом про знаходженні у лісі чудотворної ікони.

На сторінці Менського краєзнавчого музею ім. Покотила, зустріла більш розгорнуту версію легенди. Коротко наводжу.

У середині XVII століття у лісі вже існував скит, який після нашестя татар у 1654 році був ними спалений та повністю знищений.

У 1680 році сліпа дівчина Домна уві сні чула наказ піти та знайти ікону Божої Матері у лісі, що неподалік від їх Березни. Домна розповіла мамі. І зимового ранку вони рушили до лісу, та матір загубила доньку через негоду. Домна лишилася наодинці безпомічною, і раптом почула «Гряди по мене!». Дівчинка слабо відповіла: «Я сліпа і не знаю, куди іти». І почула: «Підніми голову і побачиш». Домна підняла голову і ... прозріла - вона побачила високого на сосні сяючу ікону. Через три роки ченці переносили ікону до Березнінського храму, ікона поверталася у ліс, так продовжувалося декілька років. Поки святий образ не було лишено у лісі. Монахи побудували для служб та літургій біля образу капличку.

Історія заснування

Звісно, що чутки про чудотворну ікону, яка зцілює хворих, розлетілися далеко за межі Березного. То ж за вирішено було звести лісі монастир за благословенням архієпископа Л. Барановича. Кошти на будівництво у 1693 році виділяє гетьман Іван Мазепа, також виділяє він певні суми і на землі та зведення млина для господарювання. Всі новозведені монастирські будівлі були дерев'яними. Матеріал брали з сосен у лісі. Пінь на якому була чудотворна ікона зберігався у вівтарі церкви св. Параскеви, яку звели на місці каплички. Головний храм монастиря - собор Різдва Богородиці був освячений 1694 року.

Монастир згадується у універсалі Івана Мазепи за 16 травня 1699 року. Тоді обителі надавалися у володіння навколишні села.

Наприкінці XVII століття у Макошині, що належали Безбородькам, руйнувалися два закритих монастиря. То ж цеглу для будівництва мурованих храмів для Домницького монастиря брали спочатку звідтам. Монастирські будівлі Домницького монастиря зводилася в одному стилі і утворювали класицистичний архітектурний ансамбль. Деякі історики вважають, автором проекту нового головного собору Різдва Богородиці міг бути петербурзький архітектор Джакомо Кваренгі.

Собор Різдва Богородиці мав три престоли головний Різдва Богородиці, св. Олександрі та святого Іллі Єгиптянина. Та сама чудотворна ікона у великому кіоті розміщувалася біля іконостаса. Вартує додати, що кжоного року 9 вересня відбувалася хресна хода з обходом церков Березни до монастиря у пам'ять того, що образ Пресвятої Богородиці врятував місто від чуми, коли 1777 року епідемія косила міста, ікону тричі носили навколо міста і хвороба лишила місто.

Храм Різдва Богородиці прикрашали чотириколонні портики тосканського ордеру, потім ці портики знищили. Храм чотиристопний, в об’ємі майже куб. На циліндричному барабані купол у формі навіпсфери. В соборі влаштована усипальня Кушельових-Безбородько.

Церква св.. Параскеви зведена у теж в класичному виді, вона однобанна.

Храм Петра й Павла був зведений 1846 року на кошти княгині Прозоровської, на місці старого цвинтарного, який був ще дерев’яним.

Важка доля монастиря у радянський період

За перші радянські роки тут був притулок для душевнохворих, комунна, інтернат для дітей-інвалідів. У період 1941 -1952 рр обитель відновилася і тут діяв потім навіть Свято-Параскевський жіночий монастир! Сестри висаджували ліс навколо. Потім монастир було закрито, під приводом ремонту. Тоді ж пограбували склеп родини Безбородків. На фото 60-их років ХХ століття можна побачити що собор ще мав портики з колонами, дах, на якому росли вже дерева. Потім будівлю використовували як туберкульозний диспансер. З 1983 року на території монастиря було розміщено виправну колонію ( яка на паперах існує і досі!). В соборі влаштували майстерню, а будівлю трапезної церкви Параскеви використовували як їдальню.

Звісно, що збереженням будівель ніхто й не опікувався.

Відродження Домницького монастиря

З 1996 року був відновлений Домницький чоловічий монастир, але на той час з будівель повернули лише церкву св. Параскеви. Все решта лишилося на території зони, обнесеної парканом, вишками, та колючим дротом. Хоча в’язні тоді вже жили на поселенні по навколишніх селах. А в зоні невідомо чи лишився навіть обслуговуючий персонал. Лише охорона?

2011 року монастирю віддали у користування храм Різдва Пресвятої Богородиці, який був повністю відреставрований. Перше богослужіння у ньому відбулося у липні 2016 року. Тим не менш, на територію до собору потрапити вільно досі неможливо. Хоча в літню пору начебто там ведуть служби (за достовірність останнього авторка сайту не ручається, хоча, дуже б хотіла скористатися такою можливістю побувати там)

29 лютого, 2020 року внаслідок пожежі дуже постраждала церква св. вкм. Параскеви. Горів купол, приміщення всередині. Фотографії з мережі освітлюють масштабність втрати.

Як дістатися до Домницького монастиря

До монастиря можна дістатися авто, або велосипедом. Від Березне, що розташоване на автошляху Чернігів-Новгород-Сіверський звертаєте у напрямку населених пунктів Гребля та Миколаївка. Між ними і розташувалася Домниця. Загальний шлях 11 км від повороту в Березній.

Криниця

Десь неподалік є криниця з святою цілющею водою. Поки до неї я не доїхала.