Що подивитися в Новгороді-Сіверському. Перелік пам’яток:
Новгород-Сіверський - це давнє місто розташувалося на мальовничих берегах Десни. Місто на півничному сході України вабить своїми цікавими пам’ятками сакральної та цивільної архітектури, а їх тут збереглося чимало. Отже, тримайте перелік пам’яток:
- Спасо-Преображенський монастир
- Микільська церква
- Успенський собор
- Тріумфальна брама
- Торгові ряди
- Торгові склади
- Будівля Земства
- Присутственні місця
- Будинок жіночої гімназії
- Будинок чоловічої гімназії
- Будівля готелю «Савой»
- Будинок купця Медведєва
- Садиба Судієнків
Також в Новгороді-Сіверському збереглося місце дитинця літописного Новгорода-Сіверського, 1078-1079р, та також визначені давні історичні місцевості «Окольне місто» «Острог», «Заручав’я» та поселення.
Історична довідка
Перша згадка про Новгород Сіверський датується ще до 1078 року, коли місто згадується у «Повчанні Володимира Мономаха своїм дітям» як Новий Город.
У 1097 року Новгород стає столицею Сіверського князівства, згідно рішенню з’їзду руських князів у Любечі. Місто стало другим після Чернігова, до території входили землі Путивля, Курська, Трубчевська, Брянська, Рильська.
Новгород-Сіверський складався з дитинця, окільного міста та неукріплених посадів. Замок було зведено на обривистій терасі неправильної форми площею близько 2 га. Розташування твердині було більше чим вдале: тераса мала чудові природні укріплення з трьох боків – деснянську кручу та глибокі й широкі яри. Лише з півдня тераса з’єднувалась з плато. В’їзд до замку був саме звідтам. Окільне місто площею в 30 га мало окрему систему укріплень з кількома брамами.
На початку ХІІІ ст. Новгород-Сіверське князівство розпалося на декілька удільних князівств. А у 1239 р місто як і інші міста Давньої Русі впало під ордами монголо-татар. З середини ХІІІ ст. ці землі входили до Литовського князівства, а з 1503 року - входило до складу Російської імперії.
У 1602 р в новгородському монастирі, тікаючи з Москви до Польщі, зупинявся Лжедмитро І. Він лишив записку, в якій повідомляв, що він врятований син Івана Грозного. А через два роки Дмитро своєрідно повернувся: йшов він на Новгород-Сіверський разом зі 300-ма стрільцями із Чернігова.
За Деулінським перемир'ям 1618 року Новгород-Сіверський входить до Польщі. Місто стало першим на Чернігівщині, яке отримало від польського короля Сигізмунда ІІІ Магдебурзьке право та герб. Тоді ж було засновано у місті два католицьких монастиря.
Але вже скоро місто опинилося у вирії визвольної війни під керівництвом Хмельницького. У 1649 році Новгород-Сіверський стає сотенним містом Ніжинського, а з 1663 року – Стародубського полків.
Тоді ж в монастирі було засновано слов’яно-латинську школу. Настоятель Лазар Баранович пішов ще далі – він заснував першу на Лівобережній Україні друкарню, яка видавала книги церковного і світського змісту.
1667 року згідно умов Андрусівського перемир'я Новгород-Сіверський увійшов до складу Росії.
У 1782 році місто стає центром намісництва, яке містило одинадцять повітів та дві колишні столиці Гетьманської України – Батурин і Глухів. У 1796 році Новгород-Сіверський набуває статусу повітового центру Малоросійської, а з 1802 року – Чернігівської губернії.
ХVІІ-ХVІІІ століття виявилися сприятливими для розвитку Новгород-Сіверського. Він розширюється, розбудовується: зводяться Успенський собор, Спасо-Преображенський собор, витвір українського дерев’яного зодчества – церква святого Миколи-Чудотворця, Тріумфальна арка, яка була споруджена перед приїздом імператриці Катерини ІІ до Новгорода–Сіверського.
За радянські часи і до нині Новгород-Сіверський має обласне значення та має статус районного центру.
Під час другої світової війни Новгород-Сіверський зазнав великих руйнацій, він був під обстрілами та бомбардуванням. За роки радянської влади було знищено сім храмів. Лише на початку ХХІ ст. місто наче прокинулось. Велику роль зіграло те, що саме тут мали зустрітися президенти трьох країн - України, Білорусі та Росії. Тоді швидкими темпами зведено готель найвищого класу, реставровано та відновлено монастир, та наведено косметичний порядок у місті.
Спасо-Преображенський монастир
Головною архітектурною та історичною пам’яткою Новгорода Сіверського є Спасо-Преображенський монастир. Плануючи поїздку до Новгорода-Сіверського, одразу приготуйтеся витратити декілька годин на монастир. Навіть, якщо ви їдете з суто туристичною метою.
З історії монастиря
Монастир був заснований наприкінці ХІ ст. Він був розташований за 2-3 км від давнього Новгорода-Сіверського. Перші будівлі обителі були дерев’яні. Першою мурованою будівлею став Спасо-Преображенський собор, зведений наприкінці ХІІ ст. До речі, у ХІІ ст. було у місті не менш ніж п’ять мурованих храмів!
Монастир постійно відновлявся то від монголо-татарської навали у 1239р, то від нападів татар у 1552р, то від поляків. Після приєднання до Польщі, монастир було відновлено коштом каштеляна Манського, старости Новгород-сіверського – Олександра Пісочинського. А у 1935р король Польщі Володислав IV передав монастир ордену єзуїтів, які пробули в ньому 13 років. Ченці монастиря на чолі з архімандритом Корнилієм лишили монастир ще у 1618р і переселилися до Рильська.
У 1657р універсалом гетьмана Виговського надав монастир зі всіма маєтностями архієпископу Лазарю Барановичу, який був не тільки священнослужителем, а ще і визначним політиком та культурним діячем. Відтоді до 60-х рр XVII в монастирі розміщувалася резиденція чернігівських архієпископів. Лазар Баранович відбудував княжий Спаський собор, зробивши його трипрестольним, трапезну, корпус настоятеля, оборонні вежі. При реставрації давніх споруд їхні стіни прикрашали викладеними з цегли тризубами - знаками Рюриковичів, які мали підкреслити спадкоємність відносно далекого минулого української держави.
У 1667р. тут було відкрито бурсу для учнів славяно-латинської школи. Через десятиріччя школу переведено до Чернігова і ще через десятиріччя перетворено на колегіум. Потрібно зауважити, що це був другий після Києво-Могилянської колегії вищий навчальний заклад у Наддніпрянський Україні.
Тут же відкривається й друкарня. Правда, 1679 року Лазар Баранович перевіз друкарню до Чернігова, де вона плідно працювала ще протягом 100 років.
З Спасо-Преображенського монастиря походить кілька творів ювелірного мистецтва доби українського бароко, мініатюр, гравюр, малюнків. З 1785 року, після відкриття Новгород-Сіверської єпархії, у монастирі влаштовано семінарію.
22 січня 1787 року до монастиря завітала російська цариця Катерина II. Вона ьула присутня при освяченні Іллінської церкви, збудованої при корпусі настоятеля, і пожертвувала великі кошти на спорудження нового собору.
На початку ХІХ монастир втратив оборонне значення, рів перед в’їзною баштою був засипаний. Змінився і його зовнішній вигляд. Наметове завершення башти змінили на барокове.
У часи другої світової війни в колишньому монастирі було розташовано фашистський табір військовополонених. Під час наступу радянських військ у 1943р. монастир було значно пошкоджено, багато споруд було знищено. У повоєнну добу на території монастиря була психіатрична лікарня. А вже тільки наприкінці ХХ ст. його почали відроджувати.
Ми входимо на територію монастиря-фортеці через башту-дзвіницю - найстарішу зі збережених будівель монастиря. Від башти ХVI ст. лишилися підмурки та нижня частина стін. Решта була знищена під час захоплення монастиря поляками у 1605 р. Вежа була відбудована з цегли зі власних руїн. Вежа побудована з виступом від оборонних мурів, перед в’їздом майданчик. З внутрішнього боку монастиря башта оточена відкритою двоярусною галереєю. Звернемо увагу на залишки бійниць. Вежа-дзвіниця має висоту в 30м
Ліворуч від нас розташований мурований будинок ігумена, побудований у другій половині XVI ст. У XVІI ст. до нього прибудували корпус "на погребах". Цегляні підземні споруди на глибині 5 м складаються з зали, декілька комірок і галереї, яка вела колись в бік ріки (доречи замовивши екскурсію ви можете попасти всередину). Ще через століття до будинку ігумена було прибудовано однобанну церкву св. Іллі. Позаминуле століття теж не пройшло дарма для цієї споруди, утворивши разом велику будівлю складної структури. У 1943р будівля була горіла, але після війни її відновлюючи значно переробили.
Напроти будинку ігумена стоїть палатний корпус з церквою Петра та Павла. Ця будівля почалася зводитися наприкінці XVI ст. Тут розміщені келії ченців та трапезна зала з церквою. Петропавловська церква прибудована до палатного корпусу. Вона одноярусна, з великою бароковою банею.
Домінантою монастиря є великий собор на честь Преображення. Як вже згадувалося, першою мурованою будівлею став Спасо-Преображенський собор, зведений наприкінці ХІІ ст. Він не зберігся. Все що лишилося це підмурки, залишки стін. У 1791р. залишки давньоруський собор розібрали, для того щоб на його місці побудувати собор у класичному стилі. Старий собор вдягнутий у барокову одежу можна було побачити на старій гравюрі за 1678р. Тоді як вже згадувалося цариця пожертвувало досить великі кошти на будівництво нового собору.
Спасо-Преображенський собор був побудований протягом 1791-1817 р.р за проектом відомо архітектора Джакомо Кваренгі. (Нагадаємо, що до його творінь належали будинок Академії Наук, палац Юсупова, Асигнаційний банк, Смольний інститут, Ермітажний театр у Санкт-Петербурзі, багато споруд в Україні). Ймовірно Кваренгі не був в Новгороді, бо проект не зовсім був пристосований до місцевості і до загального комплексу будівель монастиря. Собор виявився завеликим для ансамблю, він візуально затьмарив навколишні споруди доби українського відродження. Зіграв негативно роль ще факто того, що керуванням будівництва собору поручили Івану Яснигіну, а підряд на будівництво передали калузькому 2-ї гільдії купцеві Мєшкову. Останнього Г.Квітка-Основ'яненко в "Пані Халявському" його досить добре розписав - шахраєм і злодієм: продав "наліво" залізо, що мало піти на будову, дешево закупив неякісну цеглу. Великий п'ятибанний собор тільки-но побудували, як 1816 року він почав розвалюватися. Помилки давали про себе знати. Прийшлося зробити підсилення собору. Тоді вже будівельними роботами керував архітектор Антон Карташевський. До стін прибудували своєрідні пілястри, всередині прибудували 16 спарених іонічних колон.
У 1853 року в соборі влаштовано два бічних престоли: праворуч - Успіня Богородиці, ліворуч - Св. Димитрія Ростовського.
В північній наві зберігся склеп з поховання сина Кирила Розумовського - Олексія. Його було поховано у 1883р.
Прямо за собором був зведений будинок вищезгаданої бурси. Побудована у XVIІст будівля являє собою рідкісний зразок будівлі учбового закладу часів українського відродження.
Ліворуч від бурси розташувався корпус келій.
А ліворуч від собору під склом зберігаються залишки від "княжого терему".
Монастир чудовий. Реставрація монастиря до зустрічі президентів у 2004р буквально перетворила його з Попелюшки на Принцесу. Хочеться дослідити кожен його закуток. До речі, не слід оминати увагою стіни та вежі, зведені наприкінці XVI ст. Як я вже писала, у ХІХ коли оборонні функції монастиря відійшли в минуле, шатрові завершення на вежах замінили на шоломоподібні, бойові галереї на декоративний аттик. Після реставрації галереї відновили. Тепер ними можна прогулятися та подивитися на прекрасні краєвиди з монастирських веж. А краєвиди тут заслуговують на окрему оду.
Памятки Новгорода Сіверського поза монастирем
