З історії Давнього Остра
Вперше Остер згадується в літописі аж під 1098р як «заложив Володимир Мономах Городок на Вострі». Місто входило до складу Переяславського удільного князівства. Тривалий час містечко належало Мономаховичем поки не було передано суздальському князю Юрію Долгорукому, який хоча ненадовго, на два роки, у 1149 році захопив київський престол. 1152 року князь Ізяслав взяв місто Городець, спалив його, зруйнував фортецю.
Пагорб за околицею сучасного Остра, де розташована давньоруська сакральна памятка – це давньоруське городище. Якщо уважно придивитися, то можна помітити геометрично правильні риси. Тут русло ріки розташоване впритул до городища. Остер тоді був містом, через яке контролювався шлях «з варяг в греки» . Фортеця займала невелику площу, вона виконувала прикордонну та оборонну роль – тут було лише військове поселення.
З 1152 року, коли Ізяслав взяв місто, до 1195 року син Юрія Всеволод відновлює місто та фортецю «.. спорудив град на Городці на Вострі й обновив свою спадщину». Після 1240 р, фортеця була зруйнована військами монголів. Після цього містечко «відсунулося» подалі від річки. Місце де була фортеця стали називати Старим Остром, і пізніше Старгородком.
З 1356 Остер належить Литовському князівству, а через 200 років, після Люблинської унії , входило до складу Речі Посполітої.
В ХVII ст. відбуваються повстання, місто було в руках Яна Казимира, польского короля, а потім стало сотневим містечком переяславського, а згодом києвського полку. В 1781 г. став повітовим містом Київського намісництва.
Юрієва божниця
Такий нещадний до каміння час все ж таки зберіг до наших днів залишки однієї з дев’ятнадцяти стародавніх пам’яток архітектури княжої доби. Церква на честь святого архистратига Михаїла розташована на території давньоруського городища.
Побудований храм ймовірно ще Володимиром Мономахом в 1098р. Хоча класично тривалий час вважається що князем Долгоруким, звідти і випливає назва Юрієва Божниця. На час князювання Юрія Долгорукого храм був мурований, але верх мала дерев’яний, військо Ізяслава напавши на Остер спалили й Михайлівську церкву, а Юрій Долгорукий побивався «Оце мій Городець попалили і божницю , то я теж попалю супротивників». У 1195 році син Юрія Всеволод відновив Михайлівську церкву. Юрієва Божниця вистояла напад монгольської орди Батия тільки тому, що вони навмисне храми не руйнували.
Мурування зроблено з давньоруських плінф, про що свідчать клейма, та брил з пісковику, розчин вапняний і містив дуже мілко подрібнену цеглу. Можливо, завдяки такому муруванню церква хоча поруйнованою та пошкодженою, але дійшла до нас, а це більш ніж 800 років!
Монголо-татари навмисне не руйнували церкви, але зруйнувавши місто обрікали храми на занепад. Тому Михайлівська церква на тривалий час лишилася без людської опіки.. Так відомо, що у ХIV-ХVI ст. службу в храмі не правили. А от вже XVIІІст. вона почала діяти. 1695 року полковник Мокієвський влаштував додатковий вівтар освячений на честь Святої Трійці . Тут на стіні була намальована битва козаків з татарами з Мокієвським в «головній ролі»
В 1696 р київський полковник Костянтин Мокієвський, родич Івана Мазепи, влаштував додатковий вівтар на хорах храму, а на стіні було намальовано битву козаків з татарами з полковником на передньому плані.
В 1753 року в церкву влучила блискавка, церква запалала, внаслідок пожежі було повністю знищено дерев’яний верх. І ще очікувала одна неприємність: повільно, але впевнено відбувався зсув пагорба до ріки, що впливало на руйнування церкви.
Храм поступово руйнувався, на його реконструкцію кошти Михайлівський монастир в Києві, до якого церква була приписана з 1715 року, не виділяв. Проте тільки за декілька років було зроблено технічний огляд будівлі, в результаті якого повідомлялося, що «середину церкви по нижні вікна і додатковий вівтар Святої Трійці треба розібрати, з боку річки Остер слід підвести новий фундамент» . Проте жодних робіт не було виконано через брак коштів. Тільки на початку ХІХ ст. руїни церкви розібрали, лишивши тільки абсиду.
М.А. Константинович досліджував руїни церкви, її історію, також він спробував підтримати і зберегти споруду, також видав книгу про храм. За заповітом його поховали біля церкви.
В 1907р за проектом архітектора-реставратора Покришкіна було здійснено консервацію споруди, та деякі прибудови для збереження цінної пам’ятки. Консервацію проводили і наприкінці 70-х рр. XX ст. Тріщини і вибоїни замурували, арку вівтаря закрили скляно-металевою рамою, покрили дах бляхою.
Фрески були ретельно вивчені в 1906 та 1924, а сучасні «митці» доклали свою руку в їх знищенні.
Вгорі була Оранта, пообіч якої архангели Гавриїл та Михаїл. Нижче Оранти була фреска «Євхрастія». Праворуч і ліворуч сцени перетворення хліба та вина відповідно в тіло та кров Христову. Під фрескою «Євхаристія» розміщено шість святих з Євангеліями руках.
Перша консервація церкви відбулася 1907 року. Роботи велися за проектом архітектора-реставратора Покришкіна. Тоді було підсилено підмурки, а над руїнами звели покрівлю з декоративними маківками, які увінчували хрести. Також деякі роботи проводилися 1924 року, та 1950-их років.
Контрфорси звели, замурували вибоїни, закрили арку вівтаря рамою та покрили бляшаним дахом вже у 1970-их рр..
Ще у 2007 році можна було пролізти всередину храму і подивитися на унікальні фрески. Тепер же поставлено нові двері, нова рама, яку прикрили зображенням святих. Крізь брудні вікна можна побачити лише декілька фресок.
За дослідженнями вважається, що Михайлівська церква була прямокутною у плані, висота приблизно 10 метрів , довжина з абсидою складала 16м. Невеликий однокуполний храм перегукувався з Іллінською церквою в Чернігові. Ймовірно служив донжоном, дозорною вежею, розміщеною на городищі.
Воскресенська церква
Наприкінці ХІХ ст. в Острі, окрім божниці, налічувалось п’ять храмів. До нашого часу дожив лише один. Воскресенська церква була зведена в 1845р на кошти купців Павла ті Іллі Цилюрикова. До цього Воскресенська церква була побудована 1790, ймовірно дерев’яна? Новий храм на честь Воскресіння Господнього спорудили в стилі класицизму, має півсферичний купол на високому барабані, чотириколонні портики. До храму прибудована триярусна дзвіниця з годинником.
Біля церкви був розташований цвинтар. Зараз там збереглося декілька пам’ятників, але всі вони… без хрестів, отака лютувала антирелігійна пропаганда в Острі. Також зберігся пам’ятний камінь від могили фундатора храму купця Павла Цилюрика,який помер 1873 році.
Що ще є цікавого в Острі
З інших пам’яток Остра можна додати:
- Закинутий порослий іудейський цвинтар
- Будівлю колишньої синагоги
- Стару водонапірну вежу
- Будинок і садиба генерал-лейтенанта В.К.Солонини (1851-1914) вул.Гагаріна, 30
Як доїхати до Юрієвої божниці в Острі
З Києва від м. Лісова ходять маршрутки. На крайній випадок, можна їхати Чернігівською маршруткою і вийти на повороті на Остер, а там вже ловити чернігівський автобус чи попутку. Раджу взнавати все заздалегідь, особливо коли маршрутки відправляються назад.