Цікаві місця, архітектурні памятки Седнева
Седнів - стає з роками все більш туристичним містом. Тут приємно прогулятися затишним парком та оглянути садибу Лизогубів, а чого вартує тільки Георгіївська церква, де знімали, кінострічку "Вій", зловити музу в альтанці байкаря Леоніда Глібова, взнати за історію життя юродивого Гриця та поміркувати над життєвими цінностями біля його могили, помилуватися чудовими краєвидами на річку Снов. Однозначно, Седнів все більше приваблює туристів, які пізнають архітектурні та історичні пам’ятки Чернігівської області. Вартує стати одним з них.
історична довідка
Вважається, що Седнів – літописне місто Сновськ, яке вперше згадується за часів Київської Русі 1068 роком у Іпатівському літописі. Чернігівський князь Святослав Ярославович побив у четверо більшу за його військо половецьку орду. Люди тут жили тут здавна - за археологічними дослідженнями, відомо, що тут були поселення епохи бронзи (ІІ тис до р.Х.) та давньоруське поселення де з І ст. нашого часу жили люди. Навколо Седнева дуже багато курганів, та давніх поселень.
Седнів був колись однією з самих міцних фортець Чернігово-Сіверської землі.
З другої половини XVIIст. Тут була головна садиба Лизогубів – української козацької родини, а також землевласників, українських діячів і меценатів.
Георгіївська церква
Коли я приїхала сюди влітку 2003 року я ледь не втратила свідомість: як??! Де церква, бо побачила лише ось це. Церкву як раз розібрали для реставрації, але я цього не знала. Тепер же це домінанта Седнева!
Дерев'яна церква освячена на честь святого воїна Георгія Победоносця була споруджено у традиційних формах у 1715- 1747 на місці стародавнього городища. Перебудована 1852: над західним кінцем бабинця зведено одноярусну чотиригранну дзвіничку, увінчану наметовим дахом; з трьох боків перед входами влаштовано колонні ґанки.
Георгіївська церква - тридольний храм восьмикутний зі стінам зі значним нахилом до середини. Завершувала храм єдина струнка баня з двома заломами. Висота храму майже втричі перевищувала його ширину! Інтерєр дуже просторний, світлий.
Як вже зазначалося середині ХІХ ст. до церкви був прибудований великий бабинець із дзвіницею.
1975 року храм розпочали реставрувати: тоді розібрали цей бабинець замінили деякі деревяні бруси, але через брак коштів роботи були не закінчені! Церква тривалий час стояла без вікон та дверей без подкриття над бабинцем. Внаслідок недбалого ставлення стіни уражені грибком та гнилизною. Це просто ганьба!!!
На початку 2000-их рр. церкві пощастило потрапити до переліку пам’яток, що відроджуються. Але насправді реставрація немов проведена нашвидкуруч і не досить кваліфіковано. Так чи не так? Не мені судити. Але хочеться, що б усе було з козацькою пам’яткою все добре.
На цих двох дошках на фото вище надпис старослов'янською мовою, на жаль, третю дошку ще не знайшли
Камяниця Лизогубів
Одна з найвидатніших пам’яток Седнева- кам’яниця Лизогубів. .Це вважається один з найдавніших приватних мурованих житлових будинків на Наддніпрянщині. Рік її зведення датується 1690 роком.
Будівля за плануванням традиційна українська хата, розділена на дві половини. Вражають високі склепіння житлових кімнат. Під усім будинком - високий склепінчастий підвал, планування якого повторює житловий поверх. Місцеві кажуть, що в сорокових роках ход був ще не завалений, пускали туди гуся і через деякий час гусак плавав у озері. Так як Седнів був оборонним містом, дуже в віриться про існування підземних ходів, які пов’язують різні давні будівлі селища. Тим більш, що на користь цієї версії йде той факт, що місто неодноразово витримувало осаду.
Кам'яниця має двоярусну вежу із зубцями й контрфорсами. На другому поверсі стрілчасті вікна-бійниці. . Проте ця надбудова над входом у вигляді вежі з’явилася лише у 1840-их рр.
Розташована ця седневська пам’ятка архітектури неподалік від Воскресенської церкви на пагорбі, звідки відкривається мальовничий краєвид на долину ріки Снов.
У 1967р. кам'яницю реставрували, і ... відкрили в ній пивний бар, потім закрили за вимогою громади. Деякий час будівля стояла роками, руйнувалася. Якщо одні мешканці були проти пивбару, то інші наносили пошкодження безпосередньо самій кам’яниці. Вибивали шибки, ламали двері, зривали підлогу! Зараз її трохи реставровано, екстер’єр приведено в належний вигляд.
Дуже важливо усвідомлювати, що туристи розуміють, що стан пам’ятки в багатьох випадках залежить від відношення мешканців та любові до власного населеного пункту.
Садиба Лизогубів
Воскресенська церква
Церква Воскресіння Господнього побудована у 1690 році Яковом Лизогубом як родинна усипальниця. Разом з кам’яницею вважаються найстарішими мурованими пам’ятками Седнева.
Храм нагадує українські деревяні зрубні церкви, в основі храму рівно гілковий хрест з вбудованими між його гілками невеликими комірками. Аналогічними за структурою можна назвати наступні храми: в Києві Георгіївський собор Видубицького монастиря, Миколаївський мобор в Ніжині, Чернігів – церква св.мученниці Катерини. Але седнівська церква відрізняється тим, що центральний об’єм втричі вищий ніж бічні.
Будівля була перебудована 1796-1814р.
Зовнішнє оздоблення стін скромне, як для барокової споруди. Портали прикрашені півколонками, над порталами фігурні ніші для ікон.
В інтер’єрі зберігся розпис першої половини ХІХ ст.
Поряд з церквою пізніше було зведено дзвіницю у псевдо російському стилі. Вона зовсім не у стилі храму.
У 1924 році було знайдено багато муміфікованих тіл під храмом підземелля-склепи. Існує напівлегенда від учасника руйнування комсомольцями-атеїстами родинного склепу Лизогубiв. Потрапивши до гробiвця, дуже злякались наче не зачепленого тлінням мерця, який за хвилину розсипався на порох перед їхніми очима. Саме страшне те, що трупи з церкви возили по всій країні, показуючи на антирелігійних виставках, а по війні зовсім голий труп експонувався в антирелігійній експозиції на території Києво-Печерської Лаври.
Воскресенську церкву, за радянські часи, зрозуміло, закрили, а приміщення використовували як зерносховище, потім як клуб, і навіть, як виставкову залу.
На початку 70-х років, коли розпочалася реставрація храму, в підземеллі виявлені численні залишки поламаних муміфікованих трупів та залишки намогильних дошок із надписами XVII-XVIIIст. Проблему поховання та збереження так і не було вирішено, декілька мумій залишилося в Києві, а всі інші невідомо куди зникли. Під час реставрації храму в 1980-х рр. підземелля було повністю розчищено. Після цього на думку спадає тільки одне - невже в людях не було нічого святого, невже після цього ми можемо називати ХХ ст.. - століттям прогресу?
Культура це не тільки застиглі в мармурі слова, це не тільки мудрі книги, це і те що знаходиться в нас, в нашій душі. Що ми несемо в майбутнє? Руїна? Може досить цього вже?
Стан Воскресенської церкви бажає кращого. Вона стоїть на головній площі Седнева.
Успенська церква
Гарні будиночки Седніва
Седнів – кінематографічний майданчик
У Седневі проводилися зйомки таких фільмів як «Вій» (хоча те що на екрані відбувається у церкві – повністю реконструйовано було в московському павільйоні як копія інтер'єрів георгіївської церкви «Григорій Сковорода» (1959 рік), «Батальйони просять вогню» т огня" (1984 рік), «Коли падають дерева» (2016 рік).