Унікальне село Біла Криниця
З теплими спогадами про Білу Криницю у жовтневий спекотний день. Тиша. Така приємна та благодатна. Нікого! Нікогісенько! Крім тисячі червоних літаючих жучків , які обліплювали сірий скромний мурований храм. Поруч нього - невеликий деревяний храм, і трохи відсторонь - ооойй... Прикраса села - Успенський храм
Це нині Біла Криниця глухе село всього в декількох километрах від кордону з Румунією, до якого дуже важко дістатися громадським транспортом. А колись це був духовно-історичний центр старообрядництв (липован)
Успенський собор
Зведений за проектом архітектора Кузнецова в 1900—1908 роках на кошти родини московського купця Гліба Степановича Овсяннікова в пам'ять про сина Олександра. Але Овсяннікови помирають під час зведення собору. Так як розпоряджень щодо подальшого фінансування будівництва не було, зведення храму тимчасово припиняється. І лише завдяки грошовій підтримці М.І. Хромової будівництво собор було продовжено і закінчено.
В храмі був встановлений дубовий іконостас. Його створив російський майстер Н. Лебєдєв. Іконостас прикрасили старовинні образи московського письма, а також нові ікони пензлю московського іконописця Гур’янова, які були виконані в строганівському стилі.
Важко повірити, що в радянські часи тут був склад і лише 1978 р. постановою Ради міністрів УРСР його було взято під охорону держави. А 1984 р. за підтримки голови радянського фонду культури академіка Д.С. Лихачова і Р.М. Горбачової
розпочато реставрацію, яка не була довершена через брак фінансування. 1992 року храм було переосвячено.
З семи храмів, що існували у Білій Криниці, лишилося всього два, третій - Микольський був зведений як трапезна церква. Також в Білій Криниці діяло два монастирі - жіночій та чоловічій. Зараз не діє жоден. Успенський собор - був головною спорудою жіночого. А Покровський храм та Никольський, вони не збереглися, при чоловічому. Збереглася парафіяльна церква св. мчч. Косьми та Даміана.
Церква св. мчч. Косьми та Даміана
У Білій Криниці всі три храми стоять на одній вулиці - головній. Один з них дерев'яний - Микольський - трапезна церква. Поруч храм Косьми та Даміана, другий ярус якого дерев'яний, а нижній - мурований.
Зі статті на "Погляді.УА": Приїжджали сюди з різних країн, тому тут сформувався особливий говір - суміш російської, німецької та білоруської мов, розповідає голова церковної общини Катерина Венедиктівна. - Предки наші приїхали сюди з Росії і почали забудовуватися. Здається, це були наші прапрапрадіди. Почали будувати церкву, перша обвалилася, а потім вже побудували і собор, і монастирі. Зараз ченців немає, та й церков залишилося всього три, монастирі вже недіючі.
Раніше тут було дуже багато народу. Будинки стояли один на одному. Шум, гам, весело. А потім в 45-му році прийшла радянська влада, поставила кордон (з Румунією), пізніше стали видавати паспорти, довідки. І люди почали виїжджати. До приходу радянської влади в цій місцевості було найбільше поселення старообрядців. Після появи кордонів частина сіл залишилася в Румунії: там, в основному, живуть безпопівці - старообрядці, які не визнають священиків. В багатьох, як завжди буває в таких випадках, залишилися родичі вже в іншій країні. Джерело pogliad.ua
У 1996 р. в Білій Криниці відбувся Перший всесвітній собор старообрядців Білокриницької ієрархії. Тільки 2001 р. собор був переданий у власність Руської Православної Старообрядської Церкви.
У 2010 році розпочали будівництво дерев'яного приміщення під музей «Світовий центр старообрядництва». Що з будівлею, що з самим музеєм, я так розумію не склалося добре. Кажуть, старі люди не в захваті від музея взагалі, так як доволі закрита громада не хоче напливу туристів. Хоча, незважаючи на віддаленість від облцентру, сюди все частіше приїзжають і туристичні групи і поодинокі туристи. І це закономірно, бажання взнавати історію, дізнаватися про культуру різних народів нашої країни збільшується, і хоч це тішить. А музей би мав бути.