Історична довідка про Судак

Відомий в різні часи за різними назвами Сурож (в часи Київської Русі), Солдадія, Солдайя, Сугдея, Сугдак.

А з татарської Судак перекладається як "вода, що біжить з гір".

Деякі фахівці вважають, що назва міста походить від іранського слова «сугда» - «священний».

Судак був завжди на перехресті театру воєнних дій, бо завжди був великим торгівельним портом, який пов'язував Європу з Азією. Його жадали отримати і хазари, й печеніги, половці та турки ( в період VII-XIII ст.), італійці, ґенуезці (у XIII ст.), російська імперія та Османська імперія (у XVIII ст.). Опорою ж міста - його захисницею завжди була фортеця.

Місто Судак було справжнім мегаполісом: різнобарвним, багатонаціональним, тут процвітали різнопрофільні ремісники та вдало торгувало купецтво. Цікавим фактом є й те, що торгівельна контора відомого мандрівника Марко Поло розміщувалася в Судаку. А ще один з цікавих фактів про Судак за часів Київської Русі – що дуже поважали сурозькі вина, які славилися своєю якістю та смаком.

В 1475 році Крим, а тоді генуезькі колоні та греко-готські князівства Феодоро завойовує Османська імперія. На панування ґенуезців на Чорному морі закінчується. турецький султан, відтоді Судак приходить в занепад. З 1783 Судак, під час російсько-турецької війни, переходить до складу Російської Імперії. За часів панування Росії, Судак хотіли навіть зробити столицею Тавриди.

Генуезька фортеця

Одна з найголовніших пам'яток Криму – твердиня в Судаку. Фортеця зведена на конусоподібній горі й займає площу 30 га. Ця південна велична фортифікація мала 20 веж, з них основна стоїть на вершині Фортечної гори і має багато назв Сторожова, Дозорна, але за легендами найбільш відома під назвою Дівоча. Вартує зазначити, що Судакська фортеця була побудована ґенуезцями в період 1371-1460рр. на місці старої Візантійської, яка за дослідженнями археологами датується VI ст. Серед трьох зведених в Криму ґенуезцями фортець, за розмірами, потужністю, та , навіть збереженістю у наші дні саме судакська фортеця перевершує інші дві.

Фортеця завдяки вдалому розташуванню: крутий обрив з боку моря, та захист наповненим водою ровом з пологої північної частини; також продуманим проектом розташуванню захисних ліній оборони, підйомний міст, а також завдяки великої кількісті веж та товстим міцним мурам витримувала тривалі облоги. 100 років генуезька фортеця була неприступною. Але з появою вогнепальної зброї її міць похитнулася, фортеця втратила своє оборонне значення. 1475 року її захопили турки-османи, і вона опинилася у їх власності аж на три століття. А сам Судак став кадиликом – центром адміністративного округу. А от у 1771 році фортецю захопили російські війська. Тоді на території твердині було розміщено гарнізон, то ж для вояк почали зводити казарми. Росіяни, (в принципі, як завжди) нічого кращого не придумали, як використати каміння з залишків середньовічних будівель для зведення житла для солдат. Російський гарнізон перебував на території фортеці до 1816 року. А те, як поводили себе російські солдати, ми чудово знаємо. Після цього тут здобували каміння для будівництва. І лише 1868 року середньовічну фортифікацію нарешті передали під опіку Імператорській Археологічній Комісії, яка в свою чергу доручила доглядати пам’ятку Одеському товариству історії і старожитностей.

На початку ХХ століття, коли Судак стає доволі популярним курортом, велика фортеця стає головною туристичною атракцією.

Відомий мандрівник і письменник Османської імперії XVII століття Евлія Челебі описував мечеть так: «На східному боці фортеці біля берега моря — давня соборна мечеть султана Баязіда Велі, з кам'яним склепінням та кам'яним мінаретом… Ця стара мечеть і мінарет побудовані з якогось м'якого каменю. У мечеті цієї є міхраб, з того ж каменю вирізаний… Людина зупиняється перед ним, здивовано охоплена. Він так само чудовий, як міхраб джамії преподобного шейха Шамі в Кескіні в ейалеті Сівас. Однак вапняк на високих куполах цієї мечеті старістю пошкоджений, і ця стара султанська мечеть потребує ремонту та оновлення, згідно з наказом святим: «Мечеті Аллахові поновлювані повинні бути»

Портова вежа та храм 12 апостолів

Башта Федеріко Астагвера або як ще її називають Портова разом з прилеглим храмом 12 апостолів розташовані за основними мурами фортеці. За часів ґенуезців ця башта була з'єднана мурами з Кутовою баштою фортеці, та баштою, що стояла на горі Бовдур (Палвані-Оба тюрк.). Разом вони утворювали міцний оборонний вузол, який захищав підходи до порту. На східному фасаді прикріплена дошка з написом-свідоцтвом латинською мовою «1386 року, у вісімнадцятий день травня. Цю будівлю споруджено в період правління зразкового мужа Федеріко Астагвера, вельмишановного консула та командира Солдайї».

Церква Дванадцяти апостолів зведена у (XIII—XV ст.) вірменськими майстрами для грецької громади середньовічного Судака. Храм побудований у візантійському стилі та схожий на традиційну візантійську каплицю.

У ХІХ столітті була помічена середньовічна храмова фреска на одній зі стін на тему Таємної вечері - Ісус в оточені 12 апостолів.

Дозорна вежа

Ще наприкінці XIX ст. на одній зі стін приміщення чітко простежувалася фреска з зображенням Діви Марії, серце якої пронизано сімома мечами - варіація Семистрільної ікони. Ця фреска була створена у другої половини XV ст. Дослідники припускають, що це була домашня капела, присвячена Святій Діві Марії.

Цистерна

Старовинні зображення судакської фортеці