Скелі Довбуша
Бубницькі скелі
Кам'яні велетні служили то паганськими капищами, то давньоруським монастирем. В печерах скель ховалися від мирського світу христіанські монахи. Тут була сторожова фортеця, яка пережила монголо-татарську навалу та проіснувала аж до XVI століття.
Антоній Степанович Петрушевич, історіограф та джерелознавець, у зведеному Галицько-Руському літописі за 1874—1897 роки, зазначає "В с. Бубнищі знаходяться найбільші скелі з видовбаними в них печерами; з древнім укріпленням, де угорські губернатори, подібно до того, як в Уричі, закріпившись з військами, опирались захопленню Галицької Русі поляками наприкінці XIV століття".
Свого часу тут ховалися Олекса Довбуш та його вірні воїни-опришкі.
Сьогодні скелі Довбуша - це одне з найвідомих туристичних місц Івано-Франківщини. Хоча й дістатися сюди пожливо або з екскурсією, або на власному автотранспорті.
Скелі можна розподілити на два типи: тут є цілий одноріднйи комплекс скель - група, а є скелі-одиночки, виглядають вони наче природні вежі. Кожна скелі має вже своє ім'я. Найвища - 40 метрів називається Тюлпан. Є назви звичні "Лялька" та "Вітряк", є містичні "Вій", "Відьма", романтичні "Міст через вічність", "Життя прекрасне", "Сердечні стосунки", а є й зовсім незрозумілі назви як то "Поцілунок собаки-барабаки" або "Зловмисники з космосу" .
Скелі Довбуша надзвичайно гарне та з сильною енергетикою місце. Тут вартує уповільнити свій темп подорожі, прислухатися до навкілля та до себе, неспішно прогулятися.Це місце, яке ще не раз покличе до себе в гості. Не відмовляйте в запрошенні.
Тут часто бував й український поет Іван Франко. Навколишні краєвиди його надихали на ствоерння віршів та поем, наприклад "Захар Беркут". Також він присвятив свій вірш Скелям Довбуша
Skały Dowbusza lub Skały Bubnickie
Skały Dowbusza lub Skały Bubnickie to ciekawy i unikalny pomnik przyrody położony w Karpatskich lasach Iwano-Frankowskiego obwodu w pobliżu wsi Bubnyszcze.
Krajobraz tutaj tworzą dwa rodzaje skał: grupa, która tworzy kompleks, oraz pojedyncze głazy, które wyglądają jak naturalne wieże strażnicze. Główna grupa skał ma do 30 m wysokości. Niektóre skały mają już nazwę. Najwyższy - 40 metrów - nazywa się Tulipan. Są zwykłe imiona – Lalka, Wiatrak, są mistyczne – Rzęsy, Wiedźma, są romantyczne – Most nad Wiecznością, Życie Jest Piękne, Relacje z Sercem, ale są też dość niejasne nazwe, takie jak Pocałunek Psa-Barabaki lub Złodzieje z Kosmosu. Kamienne olbrzymy służyły jako pogańskie sanktuarium, a następnie starożytny ruski klasztor. W jaskiniach skalnych chrześcijańscy mnisi ukrywali się przed świeckim światem. Istniała też twierdza wartownicza, która przetrwała inwazję mongolsko-tatarską i funkcjonowała do XVI wieku.
W tym miejscu ukrywał się przed wrogami ukraiński Robin Hood – Oleksa Dovbusz i jego lojalni wojownicy opryshki. Właśnie dlatego skały zachowały swoją nazwę na cześć tego bohatera. (Wielkie podziękowania dla Tarasa Tarasow za tłumaczenie w języku polskim)
Dowbusch (auch Bubnitzki) Felsen
Dowbusch (auch Bubnitzki) Felsen ist ein interessantes und einzigartiges Naturdenkmal im Karpatenwald in der Region Iwano-Frankiwsk in der Nähe des Dorfes Bubnyshctsche. Die Landschaft hier besteht aus zwei Arten von Felsen: einer Gruppe von Felsen, die einen Komplex bilden, und es gibt auch einzelne Felsen, die wie natürliche Wachtürme aussehen.
Die Hauptgruppe der Felsen ist bis zu 30 m hoch. Einige Felsen haben bereits einen Namen. Der höchste ist 40 Meter und heißt Tulpe. Es gibt die üblichen Namen – Puppe und Windmühle, es gibt mystische – Augenlid, Hexe, romantisch eines – Brücke durch die Ewigkeit, Leben ist wunderschön, Herzbeziehungen und auch gibt es ziemlich unklare Namen wie Kuss des Barabaka-Hund oder Kosmisch Verbrecher.
Die Steinriesen dienten als heidnische Götzentempel, damals ein altes russisches Kloster. In den Felsenhöhlen versteckten sich christliche Mönche vor der säkularen Welt. Es gab auch eine Wachfestung, die die mongolisch-tatarische Invasion überlebte und bis ins 16. Jahrhundert dauerte.
An diesem Ort der ukrainische Robin Hood – Oleksa Dowbusch und seine treuen Opryshcki-Krieger sich vor ihren Feinden versteckten. Deshalb haben die Felsen ihren Namen behalten um dieses Helden zu Ehren. (Vielen Dank an Taras Tarasov für die Übersetzung ins Deutsche)
