Унікальне село Пархомівка

В палаці Подгоричані, зведеному у стилі італійського палаццо діє унікальний музей, де зберігаються картини відомих світу художників Пабло Пікассо, Казимира Малевича, Ван Дейка, Михайла Врубеля та інших! І цей історико-художній музей розташований у селі Пархомівка, що на Харківщині.

Історична довідка

Одним з перших документально підтверджених власників Пархомівки був полковник Іван Іванович Перехрестов. Село в нього було конфісковано й передано у власність держави – царської Росії. Катерина ІІ подарувала Пархомівку генерал-поручнику охтирського полку графу Подгоричані за його бойові заслуги перед Росією. Граф був родом з Далмації. Він зводить тут маєток у стилі італійського палаццо. Хоча добудовувався він вже після смерті графа. Після 1812 року село переходить у власність Вучичів. Потім його купує цукровий магнат Павло Харитоненко. Він у 1872 році будує тут завод – звісно ж, цукровий, – школу для дітей робочих, лікарню. Незважаючи на те, що робота на заводі була важкою, а за провини робітників безжально звільняли, мешканці Пархомівки любили свого пана. Після революції селяни зберегли маєток майже неушкодженим, а деякі панські речі експонуються нині в музеї.

Музей

Найбільше Пархомівка відома не стільки палацом, як своїм музеєм, розміщеним у вньому. Не було б музею, не було б і слави, яка гриміла на весь Радянським Союз. Простий учитель, Опанас (рос. Афанасій) Луньов, приїхав до Пархомівки, коли йому було 25 років, він ретельно повідбирав дослідив старі речі, що знаходилися в маєтку, серед них – кольчугу XV ст., картини В. Сєрова, К. Сомова, Невєрова – і започаткував музей.

Луньов був людиною харизматичною, мав праведну енергетику і заряджав нею інших – інакше не пояснити цей феномен: майже всі його учні й багато дорослих захопилися накопичуванням експонатів для музею. Школярі переписувалися з відомими художниками, а самого Луньова радісно зустрічали в найбагатших і найвідоміших музеях країни і допускали у сховища.

«Батькові помогло й те, що він був знайомий з директором Ермітажу, мав доступ до фондів. Вилучені на митниці контрабандні картини були, фактично, нічиї, і вони потрапляли у Пархомівку» – згадує син Луньова, Петро.

Хочеться навести зворушливу цитату з листа Іллі Еренбурга до Пабло Пікассо: «Вибач, Пабло, але твої роботи я подарував якомусь сільському вчителю, в його сільську галерею. Я вважаю, що вони там повинні бути. Ти ж мене зрозумієш.»

Дійсно, це справжнє чудо – зібрати таку колекцію, прищепити дітям любов до мистецтва, передати свою справу вихованцям.

У музеї зберігаються картини Ван Дейка, Ф. Боля, Д. Піранезі, П. Пікассо, В. Верещагіна, Т. Шевченка, І. Шишкіна, К. Крижицького, А. Архіпова, В. Маяковського, М. Сар’яна, М. Реріха, М. Врубеля, І. Левітана, Т. Яблонської. Музей так прославився, що йому дарували цінні експонати – меблі, картини, ікони; вироби з кераміки, глини, дерева; порцеляну першого німецького порцелянового заводу, шедеври майстрів з Індії, Японії, Китаю. Варто зауважити, що тут зберігається ледь не єдина в Україні ікона, намальована на черепі риби. Дивом пощастило реставрувати камін. На жаль, це єдиний у маєтку камін, що зберігся до наших часів. Роботи Малевича також не випадкові, адже він жив у Пархомівці у 1890-1894 рр., закінчив тут п'ятикласне училище, а його батько працював управителем на заводі Харитоненка.

Постраждалі від пострілів старі дзвони пархомівської церкви теж зберігаються в музеї.

Культурний шок як результат відвідання музею – вам забезпечено! Враження від побаченого перевершують усі сподівання. Але, на жаль, після чисельних крадіжок фотографувати тут , коли я відвідала музей на екскурсії, була заборонено, хоча, можливо, це й на краще: сюди неодмінно треба приїхати особисто й побачити все на власні очі. Для тих хто не має можливості приїхати, але хоче віртуально познайомитися с експозицією вартує переглянути дуже цікавий сюжет. Відео нижче

Музей відкрив двері у 1955 році, а тільки з 1987-го став державним філіалом Харківського художнього музею. Спочатку експонати знаходилися в приміщенні школи (побудованої свого часу коштом Павла Харитоненка). У 1962 році, коли колекція стала такою відомою, що сюди почали навідуватися дуже поважні гості, його перевели до колишнього маєтку.

Проект "Ідемо в музей" створив цікавий сюжет про Пархомівський музей.

Палац Подгоричані

Церква

Церква була побудована за проектом П.А. Ярославського, головного архітектора Харківської губернії, в його улюбленому класичному стилі. Будівництво храму було завершено у 1808 році

«Церква цегляна, відштукатурена, хрестова в плані, однокупольна. Східна та західна гілки значно довші за північну та південну. Центральна частина перекрита напівсферичним куполом на круглому барабані з великими напівциркульними вікнами, гілки перекриті напівциркульними склепіннями на пружних арках. Особливістю споруди є дві дзвіниці, розташовані за поздовжньою віссю над східною та західною гілками, які є своєрідною інтерпретацією трикупольного храму, відлунням української архітектури XVII ст.

Просторові гілки хреста завершені трикутними фронтонами, західний фронтон розірваний люкарною. Стіни розчленовані плоскими арочними нішами, в яких розміщені віконні та дверні отвори. Головний західний вхід оточений наличником, трикутним сандриком, фланкований пілонами, які збереглися від втраченої критої паперті. Особливістю інтер'єру є хори у трьох гілках споруди. Зберігся живопис на вітрилах та над головним входом.»