Церква Іоанна Богослова
Село Винарівка було засновано у 1657 році. Тоді це було, правда, не село, а хутір, де вирощували виноград та виробляли з нього вино. Тому такою і була перша назва Виноварівка, яка з часом трансформувалася у Винарівку. У XVIII ст. селяни Винарівки брали участь у гайдамацькому русі, 1855 року — в Київській козаччині.
У середині XVIII століття у Винарівці була зведена церква Іоанна Богослов. Дерев’яний храм в Винарівці, рештки якого ми можемо бачити, був зведений у 1895 року в єпархіальному стилі за проєктом відомого київського архітектора Володимира Ніколаєва. Але сам його вигляд, навіть у руїні нині, цікавий деякою особливістю - великою кількістю дверей в храмі та наявністю гарних різьблених елементів.
Лаврентій Похилевич писав у своїй відомій праці про Винарівку наступне: « … село у 6-ти верстах від міста Ставище, при вершині річки Таргана. Мешканців двох статей 955. Третина мешканців складається з польської шляхти, з яких тільки 7 душ сповідує латинську віру. Спочатку це був хутір, заведений в ліcі при річці, яка нині вже висохла, Паланським мешканцем. Він тут мав виноградний сад та виробляв виноградне вино, яке продавав у Ставищах."
Про стару церкву він зазначає, що вона була зведена та освячена на честь святої Параскеви. Зазвичай, коли зводять нову церкву, замість старої, то висвячують її на те саме ім’я. Але зміну імені пояснює Похилевич так: «перейменована ж теперешня в Свято-Богословську через те, що іконостас для неї придбали та перевезли з містечка Володарки після закриття там церкви на честь Іоанна Богослова».
За радянські часи церкву закрили, влаштували там склад. У 70-х роках ХХ ст. у приміщенні колишньої церкви була колгоспна комора. В період масового знищення по країні різних храмів, винарівська церква, яка була дуже видна з основної дороги, теж могла бути розібрана. Проте селяни не хотіли нищити храм, тому, куполи розібрали, хрести зняли.
В Винарівці діяла церковно-парафіяльна школа, заснована у 1860 році настоятелем Іоанном Пленецьким. У першому десятилітті ХХ ст. школу ніби розмістили у сільський управі. За радянські часи, в тій будівлі напевно діяла школа. (Якщо хтось має інформацію напишіть мені). Чи збереглася ця будівля чи переробили на щось інше, на жаль, інформації не маю.
А ось такі коментарі-спогади лишили в фейсбуці колишні мешканці Винарівки. Цитую, як є:
Віра Прохорівна: «Люди ходили з усієї округи с.Кривець, с.Сніжки, з Бруківки на свята і так на богослужіння.
В селі була кузня її господарем був Демченко Кузьма. Ним були виковані грати на вікна і хрести, які були зняті і поставлені на брацьку могилу голодомору. ( Потім цього господаря вислали в Сибір, як куркуля) ще був хороший староста. Був дуже хороший староста, чистота і порядок,як в церкві так і на території. Травичка покошена, прохідного двору не було. фамілія Скворенко,яка була краса. Криша була покрита залізом покрашена в синій колір а по нім серебряні зірки. Хрести корінні селяни відмовились знімати.»
Юрій Плясецький: «А керував цим процесом по зняттю хрестів з церкви тодішній голова Винарівської сільської ради Дяченко Микола Ананьович. Тросами та трактором ламали хрести, це був мабуть рік 1967-1968.Руйнівники з часом отримали своє-хто вдавився, хто в рівчаку на колгоспі в воді захлинувся, хто він важкої хвороби помер.»
Віра Прохорівна: «Біда в тім, що церква дуже красива і висока і далеко видно. Проїзжав мимо села великий парт.посадовиць був не задоволений, що церква,ще стоїть. Приказав голові колгоспу Костюк Олексій Муйсійович (фамілію можу помилитись) бувший вчитель. Знищити .Було рішення зняти верх і покрити толею використовувати,як склади Селяни не винні їх ніхто не питав і не слухав, такі були часи Було декілька священників, обіцяли відбудувати, громада здавала гроші, але десь ділись»
Взагалі про що церкву, що про школу інформації мало. Якщо маєте щось розказати, напишіть мені.
В Київській області є ще два схожих за станом храми. Вони теж дерев’яні і теж їх стан аварійний, фактично руїни. Ці храми в селах Горобіївка та в Шаліївка, біля Сквирі.