Що подивитися у Веселому? Які памятки історії та архітектури?
До Веселого з Херсону зазвичай їздили на екскурсію на всесвітньовідому 150 річну шато-виноробню князя Трубецького. Та лише мало хто звертав увагу на дуже старовинну памятку часів литовсько-руської доби - середньовічну вежу.
З неї ми й розпочнемо знайомство з памятками Веселого, що на Херсонщині.
Вежа Вітовта - один з мало вивчених та маловідомих об'єктів на Півдні України. Виникнення гіпотези про належність споруди до Литовського князівства засновується на припущенні що вежа пов’язана з комплексом Таванської переправи, яка колись існувала на острові Тавань. Як висловлюється в своїй книзі "Опис України" Гійом де Боплан, ця переправа була найкращою з п'яти , що існували на той час через Дніпро від Кічкасу (нині місцевість в Запоріжжі) до Очакова: "Третьою, найкращою переправою, є Таванська, оскільки вона віддалена від Криму лише на один день шляху, а крім того, її легко перейти, бо є тут лише два зарічки: перший — Кінська Вода, який звичайно в цьому місці зручний для переправи, і Дніпро: його треба долати вплав, хоча він тут неширокий, близько 500 — 600 кроків."
Цей острів був затоплений і розташовувався між сучасними Бериславом і Каховкою. Але після скоєного міжнародного еко злочину, геноциду українців - підриву Каховської ГЕС російськими військовими за наказом керівництва росії, острів піднявся з води.
Про вежу згадує й Михалон Литвин, литовський дипломат у Криму, в своєму трактаті "Про звичаї татар, литовців та московитів" («De moribus tartarorum, lituanorum et moscorum».), а саме
«Київ багатий на іноземні товари. Адже яких тільки каменів, шовкових [одягів], витканих золотом, шовків, пахощ, благовоній, шафрану, перцю й інших пряностей доставляють з Азії, Персії (Persіde), Індії, Аравії (Аrаbіa), Сирії (Syrіa) на північ (Septentrіonem), у Московію, Псков (Plescoviam), Новгород (Novogardіam), Швецію (Svecіam), Данію (Dacіam), не якимось іншим надійнішим, прямішим і торованішим шляхом, але саме цим, древнім і дуже наїждженим, що веде від порту Понта Евксинського, тобто від міста Кафи, через ворота Таврики (per portam Taurіce) і Таванський перевіз на Бористені, а звідти степом на Київ. Адже мають звичай ходити туди чужоземні купці, здебільшого в тисячу числом, зібравшись в групи (cohortes), що їх називають каравани (korovanі), з багатьма навантаженими візками і нав’юченими верблюдами. Вони здавна сплачували за знак на митниці предкам Священної Величності Вашої, при переправі через Бористен біля Товані. Там і нині існує склепінне приміщення з суцільного каменю, що і нами, і жителями Таврики (Tavrіcanі), і греками називається Витординською банею (balneum Vitordinum). І кажуть, що тут зупинявся збирач податків (publіcanus) великого князя Литви, який збирав мито. Так що, якщо хто-небудь не сплатив мито або його було викрито в безмитному провозі товарів, на того накладався штраф, а все його майно вилучалося для Києва. Цей закон, що його називають осмінництво (Ossmіcztwo), укладений з метою приборкати сарацинську (Saracenіcae) жадібність, і який слугував багато століть, не так давно почав виходити з ужитку.»
На початку XV століття Великий князь литовський Вітовт заснував на місці сучасного Берислава власну фортецю і митницю, яку на його честь називали «Вітовтовою митницею». Як вже зрозуміло, вежа була частиною литовської митниці. Вона контролювала південну частину острова. А отже, нині вежа в Веселому взагалі єдина фортифікаційна споруда, що належала Литовському Князівству та дожила до нашого часу! Через деякий час ці території перейшли у володіння Кримського ханства. Тут було зведено три фортеці для захисту Кримського ханства та Османської імперії від набігів козаків. У 1484 р. на місці сучасного Берислава й назвали її Кази-Кермен (Ğazı Kermen, Дівоча фортеця), в 1484 році, на місці сучасного Берислава; На місці сучасної Каховки - Іслам-Кермен (İslâm Kermen), в 1492 році на місці сучасної Каховки; і Хан-Бурун на острові Тавань. Існувала легенда, що між фортецями були натягнуті ланцюги, для перешкоди човнам козаків.
У 1695 р. фортеці були здобуті козацькими полками гетьмана Івана Мазепи та зруйновані.
Вежа має 4 наземні яруси. А її висота складає за останніми обмірами 19 метрів. Четвертий ярус вежі було побудовано пізніше в ХІХ. Це видно навіть по кладці. Дослідники, які вивчали вежу, припускають, що башта мала підвальне приміщення. Тобто всього було п'ять поверхів. Цікаво, що ширина стін першого наземного ярусу значно більша ніж останній. Якщо перший наземний в середньому складає до 1,5 метрів, то останній має всього 0,6-0,8м
У 80-их рр. ХІХ ст. князь Петро Трубецький переобладнав для свого винного господарства середньовічну дозорну вежу на оглядову свого маєтку
Вежу як водонапірну використовували до 50-их рр. ХХ ст. Після створення Каховської ГЕС, будівлю припинили використовувати.
Територія, де стоїть пам’ятка, відносилася до території Каховської ГЕС. Важко уявити, що ця середньовічна вежа тривалий час не мала жодного охоронного статусу. А через плани будівництва другої черги Каховської ГЕС виникла реальна загроза її існуванню, також палацовому комплексу в сусідньому Козацькому, водоспадам, зеленій зоні. Тож завдяки зусиллям активістів Дозорну вежу була внесена до Державного реєстру нерухомих пам’яток архітектури України місцевого значення.
Для привернення уваги до пам’ятки, її збереження та забезпечення гарантій від руйнування, а також її туристичного потенціалу, було проведено Фестиваль сучасного мистецтва «Terra Futura». На фестивал були запрошені представники ЗМІ, архітектори, спеціалісти з охорони пам'яток, громадські активісти. Протягом 2017 року були проведені археологічні дослідження. У 2018 році завдяки навіть підтримці консульства Литви у Херсоні, і Посла Литви в Україні Дозорна вежа отримала статус Пам’ятки архітектури національного значення. Памятка навіть має свій сайт подивитися тут
Цікавий відеосюжет про вежу у каналу Нова Каховка туристична
Виноробня "Князя Трубецького"
Виноробня на березі Дніпра біля Нової Каховки у селі Веселе була заснована у 1896 році. Всього за чотири роки виноробня досягла всесвітнього успіху з вином «Рислінг» та отримала Гран-прі на виставці виноробів в Парижі. А у 1902 році нагороду «Найкраще виноградне столове вино» від російського імператора Олександра ІІІ. З 1917 року в результаті націоналізації шато Трубецького стало винним колгоспом. На початку 2000-их виноробня набула нового життя. Тоді була відновлена головна будівля шато, підвали, де вино зберігалося у дубових бочках та пляшках, відновлений сам процес виробнитва за французькими технологіями. Також розвинуто туристичну інфраструктуру: облаштовано готель та створені дегустаційні тури, які були популярні серед поцінувачів вина та історії виноробства на теренах України. Важливо зауважити, що виноробня - це єдине збережене історичне шато в Україні. Виноробня мала 8 підвалів, де зберігалося вино, в тому рахунку й цінні рідкісні екземпляри, вино якому було півсотні років.
Все це тривало до кінця лютого 2022 року. Поки російська орда не напала на всю Україну, тоді було окуповано херсонські землі, зокрема й Веселе і шато. Російські свині зруйнували усе виробництво, знищили виноградники, ужиралися вином, а що не змогли вижрати, то повиливали та побили пляшки, а шато та територію при відступі замінували. Тепер ця наволоч обстрілює з іншого берега Дніпра І Веселе в Козацьке і інші населенні пункти. Російські гидотні потвори вчергове показують свою «рускую культуру» та «рускій мір».
