Що цікавого в Чорнокозинцях
Романтичні руїни замків, що розташовані на заході України, з кожним роком приваблюють все більше туристів, що пізнають та люблять свою країну. Бо без любові тими «недорогами» неможливо доїхати до них. Однією з таких важкодоступних принад Хмельниччини є руїни замку та костелу в Чорнокозинцях.
Історична довідка
Вперше Чорнокозинці згадуються в середині XVст. Відтоді до XVIII ст. воно було власністю римо-католицької біскупської катедри, тут же розміщалася і літня резиденція кам'янецьких біскупів.
На замковій горі, де було збудовано для захисту міста замок, ще за пізнього неоліту тут були поселення. Археологами було винайдено сліди трипільської культури.
За проханням кам'янецького біскупа Ваврженця Менджелевського, король Сигізмунд І Старий надає містечку привілеї. Взагалі-то, привілеї місту давалися досить часто через постійні спустошення від нападів татар 1502, 1503, 1507, 1511, 1513 років. При чому у 1516 році Чорнокозинці були спалені дощенту. 1538 року Волоський господар Петро обложив місто, і взяв його, на відміну від замку. Всі мешканці в місті за його наказом були вбиті.
В 1588 році король Стефан Баторій надав магдебурзьке право та привілеї Чорнокозинцям. В 1674 році турки здобули місто і спустошили його, але після 25-річного панування турків Поділлям, в місто повернулися знову кам'янецькі біспкупи і відновили його.
Історія міста тісно повязана з історією його фортеці.
Коли точно був побудований замок невідомо, але так як Чорнокозинці лежали на Волоському шляху, то укріплення тут були давно. замок було побудовано для захисту від нападників. Можливо, за істориком Пржездецьким, він був збудований ще за часів литовсько-руських князів Коріятовичів. (про це свідчить і легенда що надається наприкінці розповіді про замок)
Замок в Чорнокозинцях
На пагорбі над селом ще видніються рештки замку. Сюди нечасто приїжджають туристи, виною тому погана дорога. Але місця тут мальовниці, руїни замку чудові та цікаві.
Чорнокозинський замок - невеликий. «У плані фортеця представляє чотирикутник. Довші боки, що виходили над проваллям були до 80 м, ширина з півночі замку 50 м, з півдня – 65 м. На рогах дві круглі башти між ними мур, посередині була зведена брама. Башти, мур та брама до наших часів не дожили. На північному боці замкового подвір’я був великий двоповерховий будинок, який простягався на всю ширину подвір’я. На тому будинку з західного боку розміщалася висока кругла башта. Цей будинок було побудовано XVIIIст. В XVI-XVIIст. в замку, не враховуючи його приватність, часто розміщалися військові польські частини з пограничним ротмістром.»( за Ю. Сіцинським)
1538 року волоський господар Петро, коли узяв в облогу місто, замок так і не взяв, але за його наказом були вирізані усі мешканці поза мурами замку.
1674 року турки завоювали й місто, й замок, спустошили його та знищили всю залогу. Після 1699 року польські власники відновили замок, розширили територію, добудували до північного муру двох двоповерхових корпусів. На південно-східному пагорбі була садиба палацового типу з огорожею та воротами (до наших часів садиба не дожила збереглися мури на рівень первісних 2-х ярусів)
В 1795 році замок переходить у власність Російської імперії. Імператриця Катерина ІІ дарує Чорнокозинську твердиню подарувала племінниці Потьомкіна - Катерині Скавронській. 1815 року маєтності викупають й замок стає приватним володінням. Він використовується як приватне житло до 1917 року.
До 1939 року тут проходив кордон Радянської України та Польщі. Замок служив базою для прикордонників та нквдістів, які зірко слідкували за кордоном, щоб українці не перетинали кордон і не втікали від нового червоного режиму.
Перебуваючи у Кам'янці в 1831р відомий письменник та фольклорист Володимир Даль записав легенду про Чорнокозинецький замок. «Жив тут князь Курятович, як кажуть люди, зі своєю молодою сестрою-дівчиною. Одного разу татари напали на Чорнокозинці і захопили тутешній замок. Князь утік підземних ходом і заховався у скелях Збруча. Сестра його ж втекла від татар саморідним мостом, що з'єднує береги Збруча та й обратувалася в Галичині. З замку вона забрала з собою великі скарби, на них вона недалеко від Збруча побудувала церкву з келією. До кінця свого життя вона молилася за пропащого без вісті брата.»
Замкові ворота побудовані в XVIII ст. на східному боці. Висота їх 5 , за основу взяті два квадратних пілони, площею 1,21 кв.м, і з відстанню один від одного на 4,7м, зверху вони прикрашені кладкою. Ворота булі відштукатурені, до них була прибудована кам'яна огорожа. Західний відрізок довжиною в 5 м, східний 2м,
Костел Іосифа Обручника
Руїни колишнього костелу розташовані на південному схилі замкового пагорба. Колись тут був величний храм, а зараз ми можемо бачити лише фундамент та рештки головного фасаду.
Костел побудували 1608 року кам'янецьким біскупом Павлом Валуцьким. Його наступник Ян Прохницький зробив в костелі приділ Благовіщеня Пресвятої Богородиці. Ремонт будівлі храму зробили в середині XVIII ст., тоді було зведено підпорні мури та сходи.
Письмово засвідчено, що парафія ще діяла в 1772 р. та в 1850 р. Католицький храм був закритий у 1894 році, а за два роки тут відкрили вже православну церкву.
Церква Успіння
В Чорнокозинцях існувала триверха дерев'яна церква Успіння Пресвятої Богородиці, зведена у 1728 році В 1822р парафія була скасована, а саму церкву було розібрано, і вже на новому місці в 1867 році побудували муровану одноверху церкву. В період 1868-1877 рр. була освячена на честь святителя Миколая. Ремонтні роботи в церкві було виконано в 1877. Переосвячена на честь Успіння Богородиці.