Що подивитися в Летичеві?
Летичів має вдале розташування на трасі Вінниця - Хмельницький і купу цікавих пам'яток архітектури та історії. Місто славетне пам'яттю про Устима Кармалюка. То ж Летичів вартує окремого ознайомлення.
Летичів має свій герб: у лазуровому полі хвилястий посередині хвилястий пояс, у горішній частині золоте сонце з шістнадцятьма променями, у долішній частині основний старовинний символ, ще з часів Стефана Баторія – срібний вовк, що біжить. Пояс означає річку Вовк, на якій розташоване місто, сонце символізує Подільську землю. Символи розташовані на щиті, який обрамований декоративним картушем і увінчаний срібною міською короною з трьома зубцями вежі.
Летичівська фортеця
Перші укріплення Летичева були створені ще 1362 року. Це була дерев’яна фортеця, оточена насипним валом та ровом, який затоплювався водою. З 1579 року тут возводиться нова мурована фортеця на замість попередниці. На території фортеці був дерев’яний костел. Вже 1606 року на території фортеці возводиться мурований костел та монастир.
Від старого замку збереглися вежа та залишки мур з стрільницями. Кругла башта двоярусна, з підвалами, має ключеподібні бійниці та амбразури. Верхи закінчуються зубцями. Після невеликої реставрації віднедавна вежу увінчує дах. До муру з боку вежі прибудовано дерев’яна галерея
Санктуарій Летичівської Богородиці
Старовинний переказ дійшов до нас про виникнення монастиря. Невдовзі після того, як Ян Потоцький побудував у Летичеві фортецю. До її брам прийшли брати проповідницького ордену, але зустрілись з негостинністю міського старости. Ян Потоцький не лише заборонив місіонерам оселитися в місті, а навіть до нього входити. Однак, на прохання дружини дозволив їм оселитися на передмісті, в Залетичівці, у двох сільських хатах.
Одного разу, пізно вночі, ченці молилися перед іконою Діви та Сина, яку принесли з собою. Мешканці містечка побачили надзвичайне сяйво, немов спалахнула пожежа. Подумали, що горять хати. Але коли наблизились до хатини, де молились ченці, побачили диво: світло наче вогняний стовп, сходило від ікони Богородиці у небо. Сповнені радості та щастя, впали на коліна, віддаючи шану Пресвятій Діві Марії. Туди ж прибула і шляхта, і сам староста Ян Потоцький. Він простояв на колінах до ранку, віддаючи у володіння Пресвятій Діві свій замок і увесь край. Староста прийняв визнання віри і свою фортецю пожертвував на оселю для Цариці Небес.
Під час одного з багатьох наїздів татар на Поділля, під Летичевом зі своїм втомленим і знесиленим військом затримався Станіслав Ревера-Потоцький (згодом великий гетьман корни і воєвода Київський та Краківський). Коли гетьман зі своїм військом розбили табір для відпочинку у сні він бачить постать жінки, що остерігає його про небезпеку ворога. Зібрана рада старшин переконує його про надмірну втому і знесилення, переконують не звертати уваги на видіння. Та видіння повторилось знову і знову. Він віддав наказ готуватись до бою. Перші промені сонця показали татарські війська, що насувались. Заспівавши за звичаєм старовинну пісню «Богородиця», мужні оборонці кинулися в бій. Після перемоги гетьман прибув до храму, щоб скласти подяку Богові. На іконі він побачив ту саму жінку з видіння. Сповнений прагнення увіковічити спомин про отриману Небесну опіку, гетьман і все його військо, склали так зване «копитове» пожертвування на будівлю мурованого храму у Летичеві.
Цей переказ підписало багато свідків. Будовою храму на території укріпленого замку зайнявся летичівський староста Ян Потоцький, який разом з дружиною також пожертвував значну частину власних коштів.
Ознайомитися з історією можна на офіційному сайті Санктуарія Летичівської Богородиці
На сьогодні монастир реставрований. В храмі проведено ремонт і ніщо не нагадує що тут за радянських часів була стайня, потім склади міндобрив, зерновий та цегельний, корчма та приміщення різних цехів. В 1985 році в приміщеннях колишнього монастиря спалахнула велика пожежа, що тривала більше доби, після цього будівлі було повернуто її первісне призначення. Хоча на фотографії за 1989 рік будівлі були в жахливому стані.
Михайлівська церква
Храм, освячений в ім’я архистратига Михаїла - ще один елемент, що входив в оборонну структуру міста. Побудована церква в XVII ст. . Мурована тричасна. Пропорції всіх об’ємів приземкуваті.
Була дуже перебудована у 1836 р - замість трьох дерев’яних верхів зроблено один кам’яний, прибудована різниця з боку вівтаря, а стіни укріплено 4 контрфорсами
Дзвіниця була прибудована у 1869 р., вона прямокутна в плані.
Михайлівська церква – характерний взірець культової оборонної споруди.
Успенська церква
Храм зведений 1858 – 1864 рр. неподалік від місця дерев'яної церкви, яка згоріла.