Меджибізька фортеця зведена на мисі р. Бог та Божок, в плані через цю топографію замок має форму видовженого трикутника. Площа твердині складає 3\4 га. Один бік має довжину за мурами 130м, , західний бік - 85м.
Будівлі зосереджені в східному куті, там же розташована кругла башта. П'ятигранна двоповерхова нарізна башта з амбразурами стоїть на північ-заході. Біля неї в'їзд до замку. На цьому боці був глибокий рів через який вів міст. В тупому куті замку - північний башта восьмикутна. Вона виступає п’ятьма боками і має навкруги балки із залізними штахетами. Башта трьохповерхова. Від неї з двох боків ведуть комори.
На території замкового двору розташована церква. В плані це прямокутний храм з п'ятигранною абсидою. Довжина складає 21м, ширина 10м. Збудував цей костел Рафаїл Сенявський на місці більш давнього. 1831 року костел був пересвячений на православну церкву.
В період XV-XVI ст. замок постійно перетерплює від нападів татар. 1453 року, коли татари напали на Поділля, то аж під Теребовлею їх наздогнало військо, в якому служив й меджибізький староста Мацелен. Під час польсько-турецьких війн замок побував в руках йв козаків, й поляків, й турків. При чому доходило до року втримання – у 1648 році у руках козаків, вже через рік у 1649році - у поляків, в 1650року Хмельницький здобуває його, і знову здобуває вже у 1653 р. І так ще протягом тридцяти років. В 1699р за Карловицькою миром Меджибіж входив до складу Речі Посполитої.
У ХVIII столітті замок теж не мав спокою. В 1702 р його тримали в облозі козаки та повстанці. А в 1730 році за те, що його власник Чарторийський брав участь у польському повстанні, Меджибіж, як і інші землі, був в нього конфіскований.
В 1831 р місто стає осередком військового постою. За тих часів у Меджибізькому замку містилися різні військові установи.
Руїни костелу
Мурований костел спорудили 1632 року на пагорбі, укріпленому мурованою підпірною стіною. Фундатором стану став Адам Ієронім Сенявський. Поруч була дзвіниця,зведена набагато пізніше - у 1812 році.
Сьогодні це лише руїни хоча на початку ХХ ст.. він ще був у більш менш доброму стані. Але вже в 40-х роках дах почав валитися, а у 60-их роках його зруйнували. Й від костьолу лишилися тільки стіни.
Як виглядав костел можна побачити з фотографій Стефана Таранушенка та Павла Жолтовського, зроблений під час експедиції Харківського музею українського мистецтва у 1920-і рр., взяті з facebook-спільноти "Памятки України фото першої третини ХХ ст."
«Турецькі стовпи» в Меджибожі
Колона-каплиця XVII століття в Меджибожі має народну назву Турецький стовп.
Колону звели в кінці 17 століття. Як раз , коли в цей час в Меджибізькій фортеці перебував турецький гарнізон.
Вартує додати, що на території Меджибожа розташовано три таких колони, але вони за виглядом усі різні. На жаль, вони стоять на приватних територіях, і розглянути їх зблизьку ще та задача.
Деякі дослідники вважають, що під час турецького панування, служили певною розміткою земель, або навіть, що на стовпах були мінарети. Конкретно, за стовп на фотографії вище, вважалося , що він був поставлений на могилі турецького воєначальника.
Інші вважають, що на стовпах могли бути фігури і вони зовсім не турецькі.
Меджибіж - місце іудейського паломництва
Починаючи з середини XVIII в. Меджибож стає місцем проживання єврейського лікаря та засновника хасидизму Бааля Шеми Тови. Раббі народився в маленькому містечку на кордоні Польщі та Валахії, рано лишившись батьків, він жив при синагозі. Після смерті своєї першої дружини, він відправляється на Галичину. Дотримуючись праведного образу життя, він був вчителем в хедере (початкова школа), а також шойхетом в селах. Раббі присвячував весь свій вільний час медитації, а також вивченню Тору, так він відкрив в себе багато здібностей. В Меджибіж Бааль Шем Тов переїхав на початку 1740-х рр. Так місто Меджибіж стало відоме як центр хасидизму. Прах «людини з добрим іменем» зберігається на кіркуті в Меджибожі, неподалік від якого зведена синагога. Сюди з багатьох куточків світу приїзжають іудейські паломники засвідчити свою пошану
У 2018 році Національний Банк України випустив пам'ятну монету номіналом 5 гривень, присвячену Меджибізькій фортеці.