Що цікавого в Рихті? Замок?
У центрі села на правому березі Жванчика ще видніються рештки замку. Ця твердиня зведена півтисячі років тому!
А ще окрім замку є палацик та чудовий млин.
Історична довідка
Рихта мала іншу назву - Новосілка й так йменувалося до середини. З середини XVI ст до 1596р Рихтою володіли Лянцекоронські, потім Ельжбета Лянцекоронська продала Новосілку Войцехові Гуменецькому, який заснував тут своє родове гніздо. В середині XVII ст., онук Гуменецького теж Войцех,надав Новосілці нове ім’я Рихта, а так як Рихт по Польщі було багато, то назвав Рихтами Гуменецькими. Після смерті Войцеха, який загинув під Кам'янцем в 1672 році, спадкоємцем Рихти став його син - Степан, воєвода подільський. Він володів великими маєтками в Польщі, але більше за все любив рідні Рихти, відновлюючі постійно замок.
На початку ХІХ ст Рихта була продана Головинському, а потім стала власністю його зятя Константина Подвисоцького. На період 1848-1868 рр. Рихта стала справжнім культурним осередком. В Рихтенському палаці збиралися літератори, художники, письменники. Як зазначає Ю. Сіцинський у «Оборонні Замки Західного Поділля»: «Тут бували Крашевський, Грабовський, Верига-Даровський. В палаці були великі збірки картин, гравюр,рукописів, книг. Після смерті Подвисоцького все це було розпорошено»
Замок Гумецьких
Замок побудований в 1507 р. Лянцкоронськими.
Як зазначається в "Slowniku geograficznym" (1889р), при реставрації однієї замкових будівель чи будинку, було знайдено табличку, на якій вказано, що замок був побудований 1507р.
Магнати Лянцкоронські володіли замком до 1569 року, тоді Ельжбета (Гербурт) Лянцкоронська продає Новосілку з іншими маєтками Войцеху Гумецькому,
Розміри його були невеликі - 64 на 57. По боках чотирикутника були невисокі башти, прямокутні, але з середини зрізані. В’їзд до замку був по середині південного боку. На протилежному боці був палац.
Три башти прямокутні, розміри сторін 4,5 -5,5м та 8,6-9,3м. Від коротких сторін вели дерев’яні галереї, завдяки яким здійснювався перехід між оборонними стінами. Збереглися башти до двох ярусів, на східній - залишки дерев’яної конструкції шатрового даху. Пізніше була побудована четверта вежа (північна) у формі прямокутника, площею 9 на 10м. Товщина стін 1,5-1,65м. Вежа має два яруси.
На початку XVIII ст замок було перебудовано Гумецькими, була удосконалена система сухих оборонних ровів, бастіони та вали.
Коли замком завідував Осинський, то в 1762р замок був взятий турками, очоленими Кара-Ахметом . Осинський пустив турків з хотинської залоги. На що він розраховував невідомо. Турки ограбили замок та вбили мешканців. Осинського забрали з собою до Хотину, але потім відпустили.
Замок часто змінював власників. Останніми власниками замку були Підвисоцькі. Як раз вони і побудували палац. Перед першою світовою війною тут було влаштовано лікарню.
Костянтин Підвисоцький – пошановувач мистецтва, колекціонер старовини, історик. Його бібліотеканараховувала 4 тисячі стародруків. Серед них було берестейське видання Біблії (1568-го року), миньковецькі видання.
На 2006 рік я знайшла лише дві вежі, дві решти лишила на потім. КОжна з них -на приватній території. Отже, Одна з двох в занедбаному стані знаходиться на подвір'ї. Будівлі біля вежі видають про походження матеріалу - замкове каміння. Друга вежа знаходиться на городі родини Павлова(?) (про це я дізналася з книжки Ореста Мацюка «Замки та фортеці Західної України»), саме її видно з дороги видно. Вежа в хорошому стані, і зрозуміло, що збереглася добре завдяки стараннями своїх опікунів.
Ймовірно, що під час панування Головинських-Підвисоцьких у XIX ст. було розібрано замкові мури і з побудовано новий палац, який ми вище бачимо на малюнку Наполена Орди. Біля палацу було закладено парк, він не зберігся.
Млин
Водяний млин побудований в 1855 році, був одним з найпотужних серед навколишніх сіл. Триповерхова споруда останні років з двадцять поступово руйнувалася. Не так давно (у 2010-их рр.) млин став приватною власністю, будівлю трохи відремонтували , вкрили дахом. Колись, на старому сайті я писала «Хоча споруда добряче зруйнована, мені здається,що її можна відновити,і влаштувати справжній музей водяного млина!» Як зараз використовують колишній млин мені невідомо.