В Сутківці треба обовязково завітати.
Як не дивно, Сутківці на Хмельниччині відомі не так замком, як унікальною оборонною церквою
Покровська церква - храм воїн
Побудована Покровська церква 1476 року й вважається класичним зразком оборонного храму - церква-фортеця, церква-замочок, церква-донжон. В плані вона представляє рівномірний хрест. Має чотири напівкруглі башти, з яких три з широким зубчатим карнизом мають зовнішній вигляд замкових башт з амбразурами та стрільницями. Церква двоповерхова, перший для церкви, другий - горішній для оборони.
Нижче округлих невеликих вікон розташовано по три амбразури, які замуровано зараз (2004 рік). На горі в кожній боковій абсиді - по 5 амбразур.
У 1903 році церква була реставрована. Юхим Сіцинський зазначає, що «загальна концепція цілої будівлі, просторий розподіл мас, конструкції та склепіння, перекриття, окремі архітектурні форми та деякі деталі цілком ясно говорять, що маємо тут до діла з готикою». Через реставрацію 1903 була втрачена дерев’яна надбудова над четвертою баштою. Взагалі ця реконструкція спотворила вигляд церкви.. Ґонтові стрімкі дахи було замінено на бляшані, двоспадний дах з невеликою барочною банею знищено.
В церкві збереглися надгробна плита Івана Васильовича Сутківського.
Автор «Поділля, Волинь, Україна» Пржездзецький, зауважує, що під середнім стовпом є домовина Олександра Балабана, але її тут насправді не має, Балабан помер у 1637 році в Стратині, а тіло поховано в Унівському монастирі.
На 2006 рік будівля храму перебувала в край незадовільному стані. Була розпочата негайна реставрація, яка тривала три роки. Храм набув первісного вигляду – було реконструйовано втрачений середньовічний дах, що спирався на центральний стовп за типом середньовічних башт-донжонів, а також відновлено частково зруйнований бойовий парапет з бійницями-машикулями на другому ярусі, оборонні галереї в інтер'єрі храму.
Храм відновив свої богослужіння.
Церква має підвали, де було виявлено багато людських останків.
Вважається, що церква та замок в Сутківцях сполучалися підземним ходом.
Сутківський замок
Замок було споруджено на давньому городищі. Зведення замку в Сутківцях було зумовленого стратегічним змістом, бо саме тут проходив татарського Кучманський шлях. Заснував твердиню Федір Сутківський.
Будівництво замку розпочалося в другій половині XV ст. і тривало до 1575 р. Слід зауважити, що при зведені Сутківського замку було використано укріплену оборонну кам’яну стіну городища з північно-західного боку.
Замок в плані був майже квадратним - 66 на 60м, оточений муром, на рогах височіли вежі, посеред північно-західного муру розташована надбрамна башта. Спочатку було зведено північну і західну башту, потім в останню чверть XV ст. - східну та південну. Як вже зазначалося, на кожному розі замку були башти, але на початку ХХ ст. їх лишилося тільки дві: північно-західна та південно-східна. Башти були п'ятигранні, бастіонного типу. Башти мали зовні форму квадрата, а всередині були зрізані, всі грані по 15м, внутрішня грань 5,7м. Лінії мурів виходили зовні на 8 м. Від башти до башти йшли мури. Обладнанні бойовими галереями, що пролягали по всьому периметру.
Ширина мурів складала 3м, ширина стін самих башт сягали ширину в 3,5м. З боків було узбіччя , а з південного східного та північного-західного боків фортецю оточували рови, ширина яких складала 15 метрів.
Історик Юхим Сіцінський описує північно-західну башту так " вона трьохповерхова, у долішньому поверсі на широких боках башти по дві амбразури, на другому поверсі по три, на третьому поверсі по дві, на вузьких боках башт, що лежали напроти мурів було по одній амбразурі на першому та третьому поверсі, і дві на другому."
В 1567р. замок було зруйновано татарами. Але невдовзі твердиню відновили.
Замок втрачає 1623 року змістовно перебудував Олександр Балабан , який одружився з останньою представителькою роду Сутківських, донькою Івана - Варварою. Мури понижено, з бійнице зроблено вікна. Вежі оборонного замку пристосували під житлові. Поступово сутківський замок не тільки втрачає оборонне значення , а й занепадає. Вартує додати, що Олександр Бабабан, вінницький староста, був фундатором Теребовлянського замку.
Після Бабанів, Сутківці з землями переходять у власність до родини Грабянків. Сутківський замок став їх резиденцією. Відомим представником роду Грабянків став Тадеуш Грабянка, масон та містик. Грабянка мав у власності не тільки Сутківці, а ще декілька сіл. Наприклад, Фельтшин, в якому костел добудовувала його дружина Тереза, поки той мандрував Європою, та робив борги. За ті самі борги йому прийшлося половину ж того Фельтшина віддати кам'янецькому каштеляну Онуфрію Морському.
Замок, масони, Каліостро, філософський камінь
Себе Тадеуш Грабянка називав він графом Сутківським, засновником ілюмінатів, сприяв заснуванню масонських лож в столицях Європи, й був обраний серед своїх … «Королем Нового Ізраїлю». Особа ще та … непересічна;) Тривалий час саме його особу вважали тим самим таємним графом Каліостро, поки той не здався інквізиції і не відкрив своє імя - Джузеппе Бальзамо.
Згадка про графа Каліостро не випадкова, тому що ці дві постаті не тільки товаришували, а ще деякий час Джузеппе Бальзамо пожив на Поділлі, бував у Сутківцях. А у сусідньому замку в Райківцях, вони разом займалися хімічними та алхімічними дослідами. Як то кажуть, займався синтезуванням філософського каменю.
Так, що споглядаючи на рештки Сутківського замку, прогулюючись біля вежі, згадайте і за цю історію. Руїни постануть в новому ракурсі.
Отже, повернемося до замку. З кінця XVII ст. замок втрачає своє стратегічне значення і почав занепадати. З кінця ХІХ ст. він став «зникати» , і справа не в містиці, а в банальній руйнації. Так, на стан 1876 року втрачена наріжна башта і частина мурів, а на 1894 рік повністю зникла північна і частково східна частина. 1952 року було зруйновано західну башту. На сьогодні все що ми можемо побачити це лише частково мури та одну східну башту.