Промислове містечко Долинська наврядчи зможе здивувати своїми пам'ятками, але зберегло трохи міської архітектури кінця ХІХ ст - початку ХХст
У 1911 році до залізничного училища був переведений педагог, вихователь та письменник Антон Макаренко. Він не тільки вчив студентів, а ще й був вихователем в учнівському гуртожитку.
У 1913 році Антон Макаренко так описував Долинську:
«Станцію і селище при ній можна було охопити одним поглядом. Нас оточувала степ, одноманітна, рівна, мовчазна. А що там було в степу? Два кургани на горизонті, таприховане в балці село, та на великій дорозі стовпи і пилові вихори. На станції було маленьке депо, так зване «оборотне»; працювало в ньому народу кілька десятків людей, та на самій станції ще менше, - тихе було місце, запорошене і бідне»
Вартує звернути увагу, що на 2018 рік саме через Долинську була найліпша дорога до місця сили, що неподалік села Інгульське - Устинівського монастирища
Водонапірна вежа
Водонапірна вежа у містечку Долинська - пам'ятка місцевого значення. Побудована вона наприкінці ХІХ ст.
Будинок депо залізничної станції
Старий вокзал
Будівля старого вокзалу на станції Долинівська - одне з найгарнішіх у місті. Памятка місцевого значення. Як повідомляє Вікіпедія, у приміщенні залізничної станції " працював Тесленко А.Ю. – український письменник та засновано перший в районі комсомольський осередок". Десь неподалік розташувався маленький, але ошатний будинок товарної контори залізничної станції.
Старі будівлі
По провулку Лазарева стоять й досі старі житлові будинки кінця ХІХ ст. Всього в реєстрі місцевих памяток заявлено п'ять будинків № 2, 3, 4, 10, 11, 13
Музей історії Долинського району
