Фундамент давньоруської Десятинної церкви
1240 року кияни шукали в церкві останнього притулку, це була остання надія на виживання, на спасіння від диких нападників, але стала вона загальною могилою для мешканців Києва. Хто знав, що через 7,5 століть кияни будуть так ревно берегти пам’ять про давню церкву, а чиновники, так наполегливо просувати бездумні проекти не для відродження пам'ятки, а для чергового відмивання грошей. Побудовану в Х ст. церкву і зруйновану в ХІІІ ст.., вже намагалися відродити, так клопотанням Петра Могили була побудована за майже 20 років нова. Чому так довго тому, що в 1636 р тільки розпочалися дослідження храму, а лише в 1654 храм освятили. А от в ХІХ столітті постав новий мурований храм, який борці з релігією підірвали його.
2020 рік. На щастя, не прийшов той час, нового храму на фундаментах старого.Тому, що очевидно, що це ніколи не буде Десятинною церквою, бо ніхто не знає як виглядала та сама церква
Назва "Десятинна церква" походить від того, що князь Володимир надав десяту частину своїх прибутків. Сам храм, побудований в 996 р., був освячений Успіння Пресвятої Богородиці. Це був перший мурований храм Київської Русі, над його створенням працювали майстри з Візантії. З маленьких описів з літописів дізнаємося, що був прикрашений фресками та мозаїками, оздоблений мармуром. Але як саме виглядав храм на той час не знає ніхто, припускають що він був хрещато-баневий шестистовпний, тринавовий, і саме цікаве, що на галереї мали багатобанне вінчання, але скільки саме куполів мав храм не знає ніхто.
При Упенській церкві діяла перша школа. Її згадує в своєму літописі Нестор.
В храмі був похований князь Володимир, також тут покоївся прах княгині Ольги, перенесений з Вишгороду.
Храм постраждав від міської пожежі 1017 р., відновлений був 1039 року. 1171 року церква була пограбована військами Андрія Боголюбського, як і в 1203 військами Рюріка Ростиславича. Грудень 1240 виявився для храму фатальним, храм обвалився. Легенда, що храм не витримав такої кількості людей, на мою думку, лишається легендою. Розлючені татари просто таранили стіни церкви і завалили її.
Храм простояв руїною до 1635року, коли митрополит Петро Могила наказав дослідити руїни, та прибудувати до них церкву.
У 1828-1842 роках на місці давньоруського храму зводиться нова мурована церква, за проектом російського архітектора Стасова нібито у неовізантійському (насправді багато де чим російському) стилі. Це був чужий загальній архітектурі Києва храм. У 1920 році храм закрили і думали пристосувати приміщення під археологічний музей, але не сталося так - 1935 року церкву знищили.
Зараз на території заходяться рештки давнього фундаменту. Як останній камінь на чашу ваг в бік того, що чіпати місце на Старокиївський горі не можна хочеться додати наступне. Слід пам'ятати те, що Старокиївська гора має товстенний культурний шар багатьох культур, розпочати будівництво - значить знищити це все
