Національна Опера України. Історія театру
Сучасна будівля київської опери зводилася 1898 - 1903 рр. за проєктом російського архітектора Віктора Шретера. Це була вже друга будівля. Перша будівля театру була зведена 1856 року за проектом Івана Шторма і була третьою сценою в Російській імперії. Але 1896 року будівля театру була знищена пожежею. Також у полум’ї загинули не тільки декорації та костюми, а ще й одна з кращих у Російській імперії музичних бібліотек.
Отже театр зводився за кресленнями Шретера, а керував процесом відомий київський архітектор Володимир Ніколаєв. На той час це був найбільший театр в імперії і доволі прогресивний: тут було й парове опалення, і кондиціонування повітря, а також тут була неперевершена акустика. Від внутрішнього оздоблення публіка була у захваті: візерункова ліпнина стін та стелі, мармурові сходи, чудова мозаїка підлоги, усюди позолота та бронза. Й досі стіни прикрашають венеційські дзеркала, і домінанта великої зали - люстра вагою в більше ніж півтони, має 128 ламп, вона була виготовлена в Австрії і встановлена 1901 року.
Цікаві факти про оперний театр в Києві:
- Архітектор Віктор Шретер не дожив до офіційного відкриття опери лише пару місяців. Багато хто вбачав в цьому містику.
- Оперу за проектом мав прикрашати герб Києва з його покровителем - архістратигом Михаїлом. Проти цього категорично виступив Київський митрополит Фіогност та київське духовенство. Вони вважали, що це кощунство ставити на мирську будівлю, ще й театральну, святого. Тому оперу прикрасили міфічні крилаті музи-грифони з лірою в лапах.
- Оперу оберігають духи-покровительки театру. Оголені жінки з крилами парять над головним входом в оперу і тримають картуш з вензелем..
- Зараз будівлю театру вважають гарною, а ще сто років тому її нещадно критикували . Так, наприклад, газета «Кіевлянинъ» назвала її «украй непривабливою», а ще обізвала «величезною незграбною черепахою», яка сидить посеред площі. Не пощадила газета й внутрішнє оздоблення, написав, що вирізнялося «простотою і навіть бідністю».
- Саме в київській опері у серпні 1911 року було вбито прем'єр-міністра Столипіна. До речі, його повезли у лікарню Маковського, її будівля розташована на вулиці Олеся Гончара.
- Театр могли знищити вибухівкою під час Другої Світової. При окупації Києва німцями тут влаштовували вистави, глядачами якої були й добра частина офіцерського складу нацистів. Отже, в планах Київського підпілля був підрив театру.
- До Київського підпілля входила й прима київської опери Раїса Окіпна. Влітку 1942 її було викрито, і в листопаді цього ж року 28-річну акторку було розстріляно.
- 1943 року в будівлю київського театру влучила авіабомба. Вона пробила дах та підлогу в партері, загрузла в піску, яким було заповнено цоколь, й сталося диво - бомба не вибухнула!
- Київська сцена вважалася важкою для багатьох балетних труп. Тому, що сцена спроектована під кутом в декілька градусів, і танцюристам потрібно відхиляти корпус, щоб тримати рівновагу. Загальний перепад один метр
- В оркестровій ямі одночасно може розміститися 100 музикантів, а на сцені театру – 150 артистів.
- Зала опери розрахована на приблизно 1650 глядачів.
Фасади театру були прикрашені бюстами Михайла Глинки та Олександра Сєрова, які подарували Київській опері артисти петербурзького Маріїнського театру. 1934 року бюсти "буржуазних" композиторів демонтували. Зараз на фасаді бюст Шевченка.
У 1984 - 1987 рр. було проведено реконструкцію театру. При чому капітальну. Як зазначено на офіційному сайті Опери було зроблено наступне: "Оновили фоє, холи, перенесли дерев’яні гардероби до цокольного поверху, внесли зміни за лаштунками. Стало більше репетиційних залів, гримувальних кімнат, обладнали спеціальний хоровий клас. Збільшили сцену: з 17-ти до 20-ти метрів углиб та з 23-х до 27-ми метрів угору. Це дозволило швидко змінювати декорації не тільки в антракті між діями, але й під час самої вистави. "
