Ансамбль Покровського монастиря
- Покровська церква з житловою прибудовою, де були покої Великої Княгині (1889)
- Миколаївський собор (1896—1911)
- Притулок для старих (колишній терапевтичний корпус лікарні) з церквою Преподобного Агапіта Печерського (1897—1898)
- Свята брама (1890-ті роки)
- Новий хірургічний корпус лікарні (1910—1911), поза нинішньою територією монастиря
- Проскурня (1898)
- Келії черниць
- Готель для прочан (1912—1913), поза нинішньою територією монастиря
Миколаївський собор
Собор був урочисто закладений 21 серпня 1896 року. При чому перший камінь заклав імператор Миколай ІІ, другий Олександра Федорівна, третій - Олександра Петрівна. Кошти на будівництво собору виділив й Микола Терещенко. Проект собору складав відомий київський архітектор Ніколаєв. Ескіз собору належав великому князю Петру Миколайовичу.
Будівництво храму тривала майже 15 років.
Собор має 6 престолів, поділяється на два поверхи : верхня церква, та тепла нижня.
Свята брама
Свята брама, або руська брама виконана у стилі неоруському стилі з елементами навіть модерну, як зазначає києвознавець Михайло Кальницький. Зведена вона згідно дослідженням у 1897 році. Ліворуч від брами на архівному знімку ще старий деревяний будинок, на місці якого на початку ХХ ст. виросте великий прибутковий будинок Софроновичів. Його Покровський монастир викупив у 1903 році і отримував прибуток.
На території монастиря похована його засновниця велика княгиня Олександра Петрівна, невістка російського імператора, як інокиня Анастасія.
На території монастиря було зведено понад 30 будівель. Тут розміщувалися не тільки церкви та церковно-приходська школа з гуртожитком, келії черниць, також готель для паломників, іконописні та золотошвейні майстерні. І головне, тут було зведено за кошти царської родини, цілий медичний комплекс: аптека, амбулаторія, безкоштовна лікарня з хірургічним відділенням (!), притулок для сліпих та немічних.
