Що є цікаве в Пархомівці?
В Пархомівці розташована одна з визначних архітектурних пам'яток Київщини – церква Покрова Богородиці.
Церква Покрова Богородиці в Пархомівці
Храм у Пархомівці, що на Київщині - це унікальний витвір спільної роботи майстрів своєї епохи: художника Миколи Реріха, архітектора Володимира Покровського, мозаїста Володимира Фролова. Храмовий комплекс складає непорушний в стилі ансамбль: церква, будинок священника, сторожка, огорожа та брама.
Церква прикрашена чудовими мозаїками. Голова – розташована над центральним входом. «Покрова Пресвятої Богоматері», має розмір 4х6. Над входом до родинної усипальні – каплиці святого мученика Віктора – «Спас Нерукотворний». Роздивляючись ці мозаїки, думка мимоволі відсилає до візантійських, настільки автору ескізу та майстру вдалося передати й настрій і стиль.
Декілька ескізів не були реалізовані - розписів в інтер’єрі в церкві. Хоча Реріх надавав репродукції до видань. Вони були відкинуті через не канонічність .
В храмі усюди простежується давня символіка, яка використовувалася до в дохристиянські часи. Наприклад, різноманітні символи з колеса, зірки, тризуби, поребрикі. Є голуб, який в даному контексті не тільки виступає як християнський символ Святого Духа, а як й знак того, що храм є усипальницею родини Голубєвих.
Під куполом церкви зберігся надпис «Сооружена церков Покров Пресвятой Богородиціи Святого Віктора в царствование імператора Николая ІІ в лета 1903-06». Під надписом ціла плеяда викладених цеглою знаків: буква омега змією, драбина, чотири цвяхи, спис, поросле зерно , півень.
Внутрішнє оздоблення церкви скромне. Стіни побілені, лише в небагатьох місцях вони декоровані символічними знаками. І саме вони деталями відіграють ту атмосферу, яка захоплює подих у людини, яка вперше потрапила до цієї церкви. Поступово приходить розуміння що тут мистецьким чином намішані різні стилі й давньоруський, й готичний, й бароко і мавританський. Цікавим є й малий іконостас – вівтар у каплиці Святого Віктора. Він зберігся повністю. На ньому зображення які мають східні, зокрема, індійські мотиви, які поєднанні з давньослов’янською епохою. Дослідники виявили, що вівтар був або розроблений Реріхом, або виконувався майстрами під його впливом. Багато деяких деталей з нього зустрічається в його роботах до та після Пархомівки.
Церкву починали споруджувати брати Голубєви у 1903 році на заповітом батька. А освячення відбулося у 1907 році. Це було справжнє свято для мешканців Пархомівки та навколишніх сіл. На жаль, сам замовник до цього моменту не дожив. Після літургії від імені прихожан була піднесена ікона – його сину – Леву Голубєву, на знак подяки спорудження храму. Приймаючі образ він промовив: «Беру ваш дар як запоруку нашої взаємної любові і дякую від себе і брата за висловлені вами почуття. Ми раді, що виконано волю батька. До цього дня, поки будувався храм, ми були господарями його, а тепер передаємо його Вам… Храм будувався з тим, щоб православні мешканці Пархомівки, знаходячи релігійно-моральне задоволення, зміцнювалися в тих основах віри та любові, які складають щастя і могутність нашої дорогої вітчизни».
З приходом радянської влади церкву було закрито 1929 року і надано у користування селянського будинку. Тут хотіли влаштувати кінотеатр. Але коштів на це не було.
Жорстокі часи.. жорстокі люди… Нерідкісний випадок, коли родинна усипальня поміщика була розкрита у пошуках скарбів. Коштовностей, не знайшли. Труну кинули, тіло теж. Кажуть, що, старі мешканки села вночі винесли тіло Віктора Голубєва, щоб подалі не була вчинена наруга над покійником, та закопали його біля сільського цвинтаря.
Під час німецької окупації, по всій Україні відновилися богослужіння. Пархомівка не стала виключенням. Служби велися навіть й після звільнення Радянською армією . Тоді прихожани з трьох сіл у кількості приблизно двох тисяч об’єдналися у релігійну громаду, та попросили надати будівлю храму у безоплатне та безстрокове користування.
Служби велися до 1957 року. Будівля церкви вже на 1960 перебувала в аварійному стані. Ремонт так й не був зроблений. Але прийшов наказ будівлю передати під культурні чи господарські потреби села. Клубу з церкви не вийшло. Тож приміщення храму служило для зберігання посівного матеріалу, а в підвалах зберігали отруйні хімікати. У сторожці діяв молочнозливний пункт від маслозаводу. А от у колишньому будинку священника розмістили гуртожиток машино-тракторної станції.
Лише у 1987 взялися реставрувати храмовий, прознавши, що до Пархомівки мають завітати Раїса Горбачова та Святослав Реріх. Але стрімко розпочаті роботи одразу завершилися, коли гості так і не навідалися до села. Мінімальний ремонт був зроблений, й огорожу, яка була розібрана перед війною встановили, прокладено асфальтову дорогу.
З 1992 року в храмі ведуться богослужіння. Нині тут діє Православна Церква України (ПЦУ)
1993 року в селі був поставлений пам’ятник Віктору Голубєву, він розташований трохи поодалік від храму.
Якщо, ви надумали проїхатися Київщиною, то у вашому маршруті обов’язково має бути відвідання унікальної та дивовижної церкви в Пархомівці
